Розділ 67

                                                  Новий будинок та знайомство з Лисанною

Вечір непомітно накрив Магнолію темно-синім покривалом. За вікнами гільдії засвітилися перші ліхтарі, а члени «Хвоста Феї», що галасували, почали поступово розходитися по будинках.

Джессі стояла біля вікна, оглядаючи затишний зал. Раптова розгубленість знову охопила її. Вона підійшла до Міражанні, яка витирала останній кухоль за барною стійкою, і тихо, з помітним збентеженням запитала:

— Миру... Вибач, що відволікаю. Надворі вже зовсім темно. А де... де можна зупинитися? У мене зовсім немає свого будинку в цьому світі...

Міражанна відставила кухоль, тепло посміхнулася і дбайливо відповіла:

- Ох, Джессі, тобі абсолютно нема про що турбуватися! Ти можеш прожити у мене. У нас із сестрою та братом дуже затишний будиночок, і місця точно вистачить для всіх. Ходімо!

- Правда?! Дякую тобі величезне, Миро! - здивовано і радісно вигукнула Джессі, відчуваючи, як з серця спадає важкий тягар.

За п'ятнадцять хвилин вони підійшли до невеликого, красивого дерев'яного будинку на краю міста. Коли Міражена штовхнула двері, з кухні назустріч їм вийшла миловидна дівчина з коротким попелясто-білим волоссям у зручному домашньому одязі.

- З поверненням, Миро! — весело привіталася вона, а потім з цікавістю перевела погляд на гість. - Ой, а хто це з тобою?

— Лисанно, знайомся! Це Джессі, наша нова гостя з іншого світу, - з усмішкою представила її Світу. - Джессі, це моя молодша сестра Лісанна.

Джессі трохи зніяковіла, поправляючи своє довге пишне волосся:

- П-привіт, Лісанно! Приємно познайомитися... Вибач, що я так упала до вас без попередження.

Лисанна щиро засяяла, підбігла до Джессі і тепло знизала її руку:

— Що ти, ласкаво просимо! Миру мені вже трохи розповідала про гостей зі світу покемонів! Ти, мабуть, втомилася з дороги? Ходімо, я покажу тобі твою кімнату і принесу свіжу постільну білизну!

Спостерігаючи за турботою та добротою сестер Штраус, Джессі відчула, як до очей підступають сльози радості. Вперше за довгий час хтось дбав про неї просто так, не вимагаючи нічого натомість.