Розділ 65

Одкровення Джессі та шлях додому

Міражанна з м'якою посмішкою присіла за столик навпроти Джессі, підперши підборіддя долонями.

— Джессі, а чому ти взагалі вирішила вступити до цієї команди R? — зі щирою цікавістю спитала Міра.

Джессі на секунду задумалася, сумно опустивши очі на свою чашку з чаєм:

— Знаєш, Миро... Моє дитинство було дуже бідним та важким. Я мрійниця, хотіла стати актрисою чи медсестрою, але нічого не виходило. У Команді R я шукала визнання та успіх... хоч ми завжди і опиняємось у прольоті.

Міражанна співчутливо накрила її долоню своєю теплою рукою:
— Розумію. Головне знайти місце, де тебе дійсно цінують.

Джессі підняла погляд і з подивом запитала:
— А яка у тебе магія, Миро? Ти виглядаєш такою милою і тендітною!

- Хочеш подивитися? Ходімо на вулицю! — усміхнулася Міражанна.

Вони вийшли у двір гільдії. Міра стала в центр майданчика, її очі спалахнули темрявою, і за секунду навколо неї піднявся вихор темної енергії.

- Душа Диявола: Демон Міраджейн! - пролунав грізний голос.

Перед Джессі з'явилася велична і лякаюча демонеса з крилами та величезною магічною силою. Джессі від шоку застигла з відкритим ротом, ледь не знепритомнівши:

— Ти... ти ж була такою доброю салатницею? Ви тут просто монстри! — здивовано закричала Джессі.

Ху Тао, яка спостерігала за цим з ганку разом із Генгаром, голосно розреготалася. Потім вона ніжно взяла Люсі за руку, переплетивши їх пальці, і тихо прошепотіла їй на вушко:

— Люсі-і-і~ День був просто божевільним! Ходімо вже додому? Я страшенно скучила за нашим м'яким ліжком і хочу побути з тобою наодинці.

Люсі почервоніла, але з ніжною усмішкою притулилася до плеча Ху Тао:
— Ходімо, моя поетеса. Ходімо додому.