Розділ 19. Зміїні ігри

   Після епічного запливу у Великому озері, який в офіційних хроніках замку тепер значився як Велике осушення, Кронос перебував у стані перманентного бойового збудження. Його інстинкти захисника були викручені на максимум, а рівень тестостерону в крові, здавалося, міг живити енергією невелике поселення нагів протягом місяця.

   Однак у Кроноса була одна проблема, це брати. Риан і Сейш, які спостерігали за тим, як король безодні перетворюється на домашнього дракончика при вигляді Міри, вирішили, що настав час нагадати всім і насамперед самій Мірі, що вони теж не ликом шиті. У культурі нагів існувала традиція Зміїних Ігор, негласного змагання в силі, спритності та магічній перевазі, яке зазвичай проводилося перед початком сезону полювання. Але цього разу метою була не дичина. Метою було захоплення однієї конкретної людської дівчини.

   Міра сиділа на почесному місці в Колізеї Тіней - величезній вирубаній у скелі арені, де зазвичай тренувалися елітні гвардійці. Замість звичайного крісла Кронос наказав спорудити для неї щось на зразок ложі, устеленої хутром полярних варанів і подушками, що пахли лавандою.

 - Кронос, навіщо все це? - Міра з підозрою подивилася на братів, які розминалися на піску внизу. - Чому вони виглядають так, ніби зібралися штурмувати Олімп у самих лише шкіряних штанях?

   Кронос, який сидів поруч із нею й ліниво перебирав її пальці, примружився. Його власний торс сьогодні прикрашали ритуальні золоті ланцюги, що підкреслювали розворот плечей.

 - Це давня суперечка, Міра. Брати вважають, що я занадто розм’як через твої бої подушками. Вони хочуть довести, що в цьому домі все ще є альфа-самці. Ну й… - він нахилився до її вуха, обпікаючи його диханням. - Вони хочуть побачити, на кого ти зробиш ставку. Переможець отримає право супроводжувати тебе на вечірній прийом.

   Міра хмикнула.

 - Ставки, виходить? Ну добре. Якщо вони хочуть шоу, вони його отримають. Але врахуй, я азартна людина.

   Першим на арену вийшов Сейш. Учений наг скинув свої окуляри й халат, залишившись у легкому бойовому вбранні. Його тіло було жилавим і покритим складними татуюваннями, які почали світитися синім світлом.

 - Демонстрація точності й контролю! - оголосив він. Сейш підкинув руки, і з піску арени почали підніматися важкі кам’яні стовпи. Він рухався між ними зі швидкістю блискавки, його хвіст працював як батіг, дроблячи граніт на порох, а магічні розряди з його пальців прошивали мішені на льоту. Це було красиво, технологічно й дуже холодно.

 - Вражає, - констатувала Міра. - Коефіцієнт на Сейша один до трьох. Він як швейцарський годинник, тільки з хвостом.

   Потім настала черга Риана. Бірюзовий принц не був би собою, якби не перетворив виступ на театральний перформанс. Він вийшов під звуки фанфар, граючи мускулами преса так, що навіть гвардійці на трибунах почали заздрісно сопти.

 - Сила й грація! - викрикнув він, підморгуючи Мірі. Риан схопив величезний сталевий диск вагою в пів тони й почав крутити його навколо себе, створюючи сяючий щит. Потім він здійснив неймовірний стрибок, закручуючись спіраллю, і втикнув тренувальний спис у центр мішені, перебуваючи в повітрі. Завершив він усе це тим, що ефектно облився водою з кубка, щоб його луска блищала на сонці.

 - Риан, це чистий фан-сервіс, - сміялася Міра. - Ставлю на нього п’ять золотих… просто за старання й епіляцію.

   Кронос мовчав. Його хвіст почав розмірно й важко бити по кам’яній підлозі ложі. Бум. Бум. Бум. Повітря навколо нього почало вібрувати від стримуваної могутності.

 - Моя черга, - просто сказав він.

   Він не став спускатися сходами. Кронос просто перемахнув через перила ложі, падаючи з десятиметрової висоти. Він приземлився на хвіст із таким гуркотом, що по арені пішли тріщини. Коли пил осів, Міра побачила свого короля у всій красі. Його капюшон був розгорнутий, червоні візерунки на шкірі горіли так яскраво, що на них було боляче дивитися.

 - Сейш показав точність. Риан показав красу, - голос Кроноса заповнив увесь простір колізею. - Я покажу вам… домінування.

   Він не став використовувати магію чи списи. Він підійшов до найбільшого валуна на арені, брили розміром із невеликий будинок. Кронос обвив її своїм хвостом, його м’язи напружилися так, що шкіра на торсі стала схожою на литу бронзу. З глухим ричанням він підняв цей камінь над землею, утримуючи його тільки силою кілець, а потім… просто роздавив його. Камінь вибухнув уламками під тиском його мускулів.

   Зала завмерла. Гвардійці схопилися, вітаючи свого ватажка оглушливим шипінням і ударами списів об щити.

   Кронос підняв голову до Міри. Його очі світилися первісним тріумфом. Він повільно провів рукою по своїх грудях, стираючи кам’яний пил, і цей жест був настільки сексуально-агресивним, що Міра відчула, як по спині пробігла справжня пожежа.

 - Ну? - прогарчав він, повертаючись у ложу за лічені секунди. - Яка твоя ставка, здобич?

   Міра повільно встала, відчуваючи на собі погляди всіх трьох братів. Риан важко дихав, Сейш поправляв окуляри, а Кронос… Кронос просто чекав визнання свого права на неї.

 - Моя ставка? - Міра хитро примружилася. Вона дістала з кишені свою гумову Утю й урочисто поклала її на перила ложі. - Я ставлю все на Утю. Вона єдина, хто не пітнів, не кричав і не намагався справити на мене враження мускулами, тому що вона й так знає, що вона тут королева.

   Брати завмерли. У колізеї повисла дзвінка тиша. Риан першим не витримав і розреготався.

 - Вона нас зробила, хлопці! Ми тут хвости рвемо, а вона ставить на шматок жовтої гуми!

   Сейш криво усміхнувся, визнаючи поразку свого інтелекту перед жіночою логікою. А Кронос… Кронос просто дивився на Міру. У його очах гнів миттєво змінився таким концентрованим обожнюванням, що Мірі стало жарко.

 - Утя перемагає, - визнав він, підходячи до Міри впритул. Його голос став тихим і хрипким, призначеним тільки для неї. - Але Утя не зможе зробити те, що зроблю я ввечері в наших покоях. Вона не зможе захистити тебе… і не зможе змусити тебе кричати моє ім’я так, щоб здригалися стіни.