Розділ 5. Сніданок із хижаками

   Ранок після поцілунку в саду почався для Міри з усвідомлення того, що вона спить в обнімку з чимось дуже лускатим, дуже могутнім і дуже... гарячим.

   Міра прочинила одне око і виявила, що Кронос, вірний своєму слову захищати її, пробрався в її покої під покровом ночі. Він не зайняв ліжко, наги віддавали перевагу твердим поверхням. Але він згорнувся величезним чорним кільцем навколо її ложа, створивши живу, пульсуючу теплом фортецю.

   Його голова покоїлася на краї матраца, буквально в десяти сантиметрах від її подушки. У сплячому стані він виглядав майже беззахисним, якщо не рахувати пазурів, які мимоволі дряпали підлогу, і хвоста, кінчик якого навіть уві сні нетерпляче підсмикувався.

 - Утя, ти це бачиш? - прошепотіла Міра, намацуючи качечку під ковдрою. - У мене під ліжком не монстр, а ціла королівська величність.

   Вона обережно простягнула руку і торкнулася його волосся. Гладке, як шовк, і з запахом дощу. У ту ж секунду золоті очі Кроноса розплющилися. У них не було сонного туману, тільки миттєва готовність до атаки, яка змінилася дивним, обволікаючим теплом при виді Міри.

 - Ти прокинулася, - його голос був хрипким і низьким, від чого по хребту Міри пробігла зграя мурашок.

 - Важко не прокинутися, коли тебе оточує живий шланг завдовжки в десять метрів, - Міра спробувала сісти, але хвіст Кроноса, відчувши рух, інстинктивно стиснувся навколо ліжка, притягуючи її ближче до нага. - Гей! Дотримуйся дистанції, ваша хвостатосте! Ми ще не домовилися про правила паркування в цій спальні.

   Кронос повільно піднявся, його торс піднісся над нею, затуляючи світло магічних кристалів.

 - Мітка вимагає близькості, - промовив він, і в його очах спалахнуло те саме полум’я, яке вчора ввечері ледь не спалило сад. - Моя кров кипить, коли ти далеко. Це... дратує.

 - Дратує? - Міра картинно образилася, загортаючи халат. - Ти щойно назвав свою істинну пару дратівливим фактором? Ну все, Кронос, забудь про омлет. Сьогодні на сніданок у тебе буде тільки твоя гордість і холодна вода.

   Кронос примружився, і в куточку его губ смикнулася тінь усмішки. Він різко подався вперед, скорочуючи відстань між їхніми обличчями до мінімуму.

 - Ти забуваєш, Міра, що я хижак. І якщо я голодний, я не чекаю, поки їжу принесуть. Я беру її сам.

   Його рука лягла їй на потилицю, пальці заплуталися в у волоссі, а губи торкнулися її вуха.

 - Але сьогодні... - видихнув він. - Я готовий піти на компроміс. Якщо ти навчиш мене готувати це твоє сонце на сковороді.

   Міра ковтнула слину. Його близькість вибивала з неї всю іронію, залишаючи тільки шалено калатаюче серце.

 - Добре, - писнула вона. - Але спочатку мені потрібен душ. І прибери свій хвіст, я хочу встати, не спіткнувшись об твоє достоїнство.

   Кухня цього разу перетворилася на поле бою. Якщо раніше кухарі-наги просто боялися Міру, то тепер, коли слідом за рожевим непорозумінням у приміщення заповз сам король, вони поспішно почали вставати під стіни.

 - Так, Кронос, дивись і учись, - Міра рішуче засукала рукави халата. - Це яйце. Його треба розбити. Акуратно. Не роздавити в друзки, як ти робиш із черепами ворогів, а саме розбити.

   Кронос узяв яйце. У його величезній долоні воно виглядало як перлина. Він зосереджено нахмурився, і Міра могла б поклястися, що завоювання сусідніх земель давалося йому легше. Хрусь! Шкаралупа розлетілася на дрібні уламки, а жовток мальовниче потік по його передпліччю.

 - Кронос! - розреготалася Міра. - Ти безнадійний!

 - Це яйце було дефектним, - холодно констатував він, намагаючись струсити слизьку масу, але тільки ще більше розмазуючи її по своїй ідеальній шкірі.

   Міра підійшла до нього ззаду, взяла його руки у свої. Його шкіра була гарячою, а м’язи під її пальцями напружилися, як сталеві троси.

 - Розслабся, великий змію. Кулінарія, це не війна. Це любов. Дивись...

   Вона повільно повела його рукою, показуючи правильний рух. У цей момент час немов уповільнився. Вона стояла майже впритул до його спини, її груди торкалися його лопаток, а аромат його тіла паморочив голову. Кронос раптово завмер, кинув яйце на стіл і розвернувся в її руках. Його погляд був важким, повним неприхованого бажання.

 - Міра, - прошепотів он, і його хвіст повільно обвив її талію, притискаючи до нього. - Досить ігор. Мітка пече. Я відчуваю кожну твою думку, кожне твоє бажання. І ти зараз хочеш зовсім не сніданок.

   Міра відкрила рот, щоб заперечити, але правда була в тому, що він мав рацію. Напруга між ними досягла точки неповернення.

 - А якщо й так? - вона сміливо подивилася йому в очі. - Що ти зробиш, ваша величність? Напишеш указ про мій негайний поцілунок?

   Кронос не став писати укази. Він підхопив її під стегна і посадив прямо на масивний кам’яний кухонний стіл, розкидаючи хвостом посуд. Кухарі-наги, побачивши таке святотатство, воліли колективно осліпнути та випаруватися з кухні.

   Його поцілунок був владним, жадібним, зі смаком забороненої магії. Міра обхопила його шию руками, відчуваючи, як золота мітка на її зап’ясті пульсує в унісон із його серцем. Його руки, великі й гарячі, ковзнули під поли халата, намацуючи голу шкіру. Міра скрикнула від гостроти відчуттів, контраст між прохолодним повітрям кухні та його жаром був майже болісним.

 - Ти... моя... - ричав він між поцілунками, і його луска на хвості почала вібрувати, видаючи тихий, гіпнотичний звук.

 - Твоя, - видихнула Міра, остаточно втрачаючи зв’язок із реальністю. - Але, якщо ти зараз же не припиниш кусатися, я...

   Їх перервав гуркіт каструлі, що впала. На порозі стояв Сейш, озброєний стопкою сувоїв і виразом обличчя «я прийшов зруйнувати ваше особисте життя в ім’я науки».

 - Кронос, я, звісно, розумію, що фаза гону в нагів річ серйозна, - монотонно почав він, поправляючи окуляри на переніссі. - Але рада чекає на вас у тронній залі. І, судячи зі звуків, що долинають звідси, ви там не сніданок обговорюєте.