Розділ 4. Золота мітка істинності

   Після тріумфального та вкрай пильного руйнування кам’яного голема атмосфера в королівстві нагів змінилася. Якщо раніше на Міру дивилися як на екзотичну закуску, то тепер в очах підданих читався забобонний жах, змішаний із фаталізмом. Міра ж почувалася так, ніби її пропустили через центрифугу на максимальних обертах. Золоте сяйво на зап’ясті все ще поколювало шкіру, нагадуючи про те, що вона тепер офіційно заміжня за величезним змієм із манією величі.

   Кронос не промовив жодного слова, поки вони поверталися до житлового крила замку. Він рухався попереду, і його могутній чорний хвіст вибивав по кам’яних плитах дріб, який звучав як смертний вирок будь-кому, хто стане на шляху. Проте Міра помітила, що він раз у раз торкався долонею своїх грудей, саме там, де під шкірою пульсувала його мітка.

 - Слухай, ваша похмуросте, - порушила тишу Міра, коли вони опинилися в просторому холі, прикрашеному статуями його предків. І всі як один, похмурі та з дуже довгими хвостами. - Ти так швидко пішов з арени, що забув видати мені медаль за порятунок власного життя. І, до речі, я все ще чекаю обіцяну каву. Або хоча б чай. Або просто склянку води, яка не тхне магічним перегаром Сейша.

   Кронос різко зупинився. Міра, не чекаючи маневру, за інерцією врізалася в його спину. Це було все одно що врізатися в теплу, живу скелю. Від нього пахло мускусом, розігрітим піском і чимось невловимо привабливим, від чого у неї зрадницьки підкосилися коліна.

   Він повільно розвернувся. Його золотисті очі зараз світилися так яскраво, що в напівтемряві коридору здавалися двома маленькими сонцями.

 - Ти... - його голос був низьким, вібруючим, таким, що пробирав до самих кісток. - Ти хоч розумієш, що ти зробила? Ти не просто зруйнувала голема. Ти витягла мою магію. Прямо з мого джерела. Це неможливо для людини. Це інтимніше, ніж...

   Він осікся, і Міра побачила, як на його вилицях проступив ледь помітний темний рум’янець.

 - Ніж що? - вона зухвало підняла підборіддя, намагаючись ігнорувати той факт, що стоїть перед ним у самих лише золотих пластинах і напівпрозорому шовку. Халат вона так і не встигла забрати в ошелешеного стражника. - Ніж спільний похід за продуктами? Ніж чищення хвоста? Кронос, ми істинна пара за версією твоєї дурної магії. Звикай ділитися інтернетом... тобто силою.

   Кронос зробив випад уперед, вторгаючись у її особистий простір. Його хвіст повільно, майже мимоволі, почав обвиватися навколо її ніг, створюючи кільце з луски та жару.

 - Ти граєш із вогнем, маленька войовнице в рожевому, - прошепотів він, схиляючись до її обличчя так близько, що вона відчувала його гаряче дихання. - Цей зв’язок... він двосторонній. Якщо я відчуваю твоє прагнення, ти відчуваєш мою лють. І не тільки лють.

   Міра відчула, як тілом пройшла хвиля жару, що не мала стосунку до клімату печер. Золота мітка на її руці почала пекти, відгукуючись на його близькість. У цей момент між ними виникла така напруга, що, здавалося, у повітрі от-от полетять іскри. Вона подивилася на його губи, чітко окреслені, жорсткі, але зараз дивно привабливі.

 - Кронос, - видихнула вона, втрачаючи нитку свого іронічного захисту. - Твій хвіст... він мене зараз розчавить чи це така форма обіймів?

   Кронос завмер, немов прокинувшись. Він різко відсахнувся, і його хвіст зі свистом розплутався, вдаривши по стіні.

 - У свої покої. Швидко. Сейш принесе тобі твою... каву. І не смій виходити без супроводу. Після того, що побачили старійшини, ти найцінніша і найнебезпечніша фігура на дошці.

   Міра хотіла була щось докинути, але, побачивши, як тремтять його пальці, коли він стискає кулаки, вирішила змовчати. Вона розвернулася і, намагаючись зберігати гідність, що складно, коли на тобі з одягу лише три грами золота і метр тюлю, покрокувала до своєї кімнати.

   Вечір застав Міру в стані глибокої задуми. Вона сиділа на своєму величезному ліжку, загорнута в дивом повернутий рожевий халат, і пила щось, що Сейш гордо назвав напоєм бадьорості четвертого рівня. На смак це було як суміш какао з червоним перцем і паленою гумою, але, на подив Міри, воно справді бадьорило.

 - Значить так, Утя, - сказала вона, виставляючи гумову качечку перед собою. - План дій. Пункт перший: не закохуватися у змія. У нього поганий характер, холодний дім і повна відсутність почуття гумору. Пункт другий: навчитися контролювати цю золоту штуку на руці, щоб не підривати меблі щоразу, коли я злюся. Пункт третій: знайти тут шоколад. Без шоколаду ця історія добром не закінчиться.

   У двері делікатно пошкрябали. Це був Риан. Молодший принц заповз до кімнати з таким виглядом, ніби вчинив пограбування століття.

 - Міра! - прошепотів він, витягаючи з-за пазухи якийсь пакунок. - Я приніс тобі контрабанду. Кронос наказав тримати тебе на суворій дієті з магії та овочів, але я-то знаю, що людським самицям потрібно для щастя.

   Він розгорнув ганчірку, і очі Міри розширилися. Там були сушені ягоди, схожі на малину, і якісь солодкі коржики, що пахли медом.

 - Риан, ти мій герой! - Міра вхопила коржик і блаженно заплющила очі. - Клянуся, якщо ми виберемося звідси, я подарую тобі цілу коробку Рафаелло.

 - Не знаю, що це, але звучить як титул, - Риан усівся на підлогу, склавши свій синій хвіст затишним бубликом. - Слухай, Міра, ти сьогодні Кроноса просто знищила. Він пів години стояв у тренувальній залі й бив хвостом колону. Здається, він серйозно наляканий.

 - Наляканий? - Міра хмикнула, витираючи мед із підборіддя. - Твій брат, триметровий хижак, який може проковтнути мене на сніданок. Чого йому боятися?

 - Того, що він більше не господар самому собі, - серйозно відповів Риан. - Розумієш, у нагів істинний зв’язок, це не просто романтика. Це повне злиття душ. Якщо тобі боляче, тоді і йому боляче. Якщо ти помреш... він згорить із середини. Для Кроноса, який завжди покладався тільки на себе, це найгірший кошмар. Він тепер прив’язаний до тебе міцніше, ніж луска до шкіри.