Хвороба та кохання

Здавалось би, що вже в 21 столітті, коли цивілізація дуже добре розвинена, то таких неочікуваних хвороб, до яких людство могло б не бути готовим не існує, але ось одна така хвороба стала винятком, а саме Covid-19. Така хвороба нагадувала пневмонію, де може бути слабкість, біль в легенях та постійно висока температура, де її потрібно дуже довго збивати. Життів забрала ця хвороба дуже багато, при цьому вона розповсюдилась по всім країнам світу. Цей жах став початком того, що суспільство стало розуміти, коли повністю цивілізація не може застерегти людей від бід, але почали робити вакцини від цієї хвороби. Одні від тих вакцин добре перенесли хворобу, інші, ні, що від цього всього з’явились такі суспільства антивакцинаторів та конспірологів, які стали вважати, що хтось там десь сидить і хоче знищити все людство. Фантазувати можна, як хочеш, але все таки ці всі розсуди не вирішували проблему в цілому. Тому як на мене конспірологія, якщо вона ніяк не впливає на те, щоб зберегти життя людей та надати якусь альтернативу розвитку країн, може бути просто шовіністичною маячнею, але нехай кожен на цей рахунок буде мати свою думку щодо цього всього.

Наші герої, які в цьому оповіданні теж постраждали від ковіду, вже не розмірковували ні над чим, а просто прагнули вилікуватись і все, бо хвороба не давала їм повноцінного життя. Правда, як показала медична практика в цих героїв був такий ковід, який просто виражав пневмонію, тяжких сильних наслідків не було, але все таки, якщо б вони не лікувались, то могли б все таки завчасно припинити своє існування. 

В поліклініці якраз і зібрались наші головні герої, там вони робили флюрографію, щоб зрозуміти остаточно свій діагноз хвороби. Перед цим в них брали із пальця кров, але діло до помазка не дійшло. Це відбувалось все в Україні, в місті Т. Там в більшості своїй люди хворіли переважно на пневмонію, ніж на ковід, але симптоми співпадають із ковідом. Тому ковід, чи не ковід, різниці не було. Хтось вважав, що він хворий на ковід, а хтось інший, що на пневмонію, і так і так було правильно. 

І ось в черзі стоїть Антон Денисенко, молодий хлопець, якому десь 28 років. Стан в нього такий, неначе він хоче спати, де залюбки б там би заснув в черзі, але йому якось потрібно було себе контролювати, щоб не прогавити чергу на флюрографію. За ним в черзі стояла молода дівчина десь років може за 24 або 25, вона така була теж не в доброму стані, але виглядала не дуже погано. В неї зачіска нагадувала чимось ролтон із ржаної муки, тобто кучерява була із шоколадними очима, її звали Марина Гриневич. Вона дивилась на Антона якось так, наче в неї якась була така спрага, коли хочеться води, після дуже важкої праці за кордоном. Антон теж на неї дивився, але він свої емоції висловив їй у відкриту.

- Знаєте, дівчино, якби я себе більш добре почував, то я мав би велике бажання з Вами познайомитись. Тому що, як підказує мені логіка, Ви дуже гарна молода дівчина, але хвороба якось притупила в мені всі емоції, почуття та все інше, і я відчуваю байдужість, хоча мені за це десь соромно.

- Незважаючи на ваші слова, мені це приємно чути, на жаль теж не можу емоційно і позитивно сприйняти це, бо таке саме в мене, як і у Вас, хоча таке мені ще ніхто в житті не казав.

- Я новатор. Я народжений для того, щоб вносити щось нове в цей світ, теж саме і вносити новий спосіб знайомства з дівчиною.

- Це дуже цікаво. Я так думаю, що примітивні знайомства вони набридли всім, особливо в інтернеті.

- Ось можливо в інтернеті я би і хотів з Вами спілкуватись, можливо десь на це сили вистачить. Може якось обміняємось ніками в інстаграмі та потім може там будемо спілкуватись, коли вже покинемо цю лікарню.

- Я не проти.

Вони в цей час підписались одне на одного через свої смартфони в інстаграм.

- Розумієте, Марино, можливо наше знайомство дуже сильно буде стимулювати одужанню і відволіче від цієї жахливої хвороби, бо я вже десь три тижні не можу повністю позбавитись від високої температури.

- Так, це звісно буде гарним стимулом, як на мене. Мені шкода Вас, Антоне, але в мене теж саме, тому я теж тут щоб якось зрозуміти, який саме в мене діагноз і якось прискорити процес одужання.

В наших героїв з’явився великий стимул лікуватись, при тому вони вже зрозуміли на наступний день, яка в них хвороба, вони були хворі на пневмонію. Їм лікарі прописали ліки і кожен з них пив в себе вдома. Переписку вели в інстаграмі і то, коли більш добре себе почувають. Антон пив багато гарячих чаїв, як про це говорила йому мати, яка просто гоняла його, щоб він про це не забував, також він пив ліки і то ті, які були менш шкідливі і мали більше надію на одужання. Теж саме він радив Марині, бо та тільки ліки пила, щоб і вона пила чай. 

Нудити в цьому житті може від ганебних програм, від дрифтової їзди на машині, від чортового колеса на атракціонах, але ще опинилось, що нудити може і від чаю. Якщо пити постійно багато чаю, то від нього буде нудити десь на рівні, як наприклад від програми Беара Гріллза, де він там п’є свою сечу із зміїної шкіри в Австралії. Але це все потрібно було так само, як і в програмі Беара Гріллза заради власного виживання. Тому що саме чаї допомагають, як найкраще знімати температуру. Таблетки це теж робили, але чай набагато краще, притому, якщо це чай малиновий, або із смородини. Проте, якщо це пити десь 6 разів на день, то просто важко не блювонути чесно кажучи, тому наш герой Антон вживав такі чаї, не добавляючи цукор, щоб якось це більш було схоже на звичайну воду і не так сильно нудило. В нього була своя мотивація раніше одужати, це щоб піти на побачення з Мариною. Марині тій теж писав, щоб вона через силу пила ті чаї та берегла себе. Це все піклування її теж мотивувало лікуватись, бо розуміла, що хоче теж побачення з Антоном. Ці стосунки їй нагадували те, що було в фільмі “Титанік”, де головний герой намагався врятувати свою кохану від холоду та мотивував її боротись за життя, коли там корабель тонув, а вони були в дуже холодній воді і ризикували замерзнути насмерть, де в підсумку по фільму багато хто від цього і не вижив, але можна сказати, що робив те ж саме і Антон. Він десь наче повторював слова Джейка. Правда, тут все таки картина вийшла куди краще, ніж в тому фільмі і ці герої живі стали обидва, на відміну від “Титаніка”.