Хвороба чи ліки?

4. ЯК МИ БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ?

Если вы в своей квартире

Лягте на пол, три-четыре!

Выполняйте правильно движения

Прочь влияния извне

Привыкайте к новизне!

Вдох глубокий до изнеможения

 

Володимир Висоцький.

 

Ну, звичайно, про віддалену роботу не пише зараз лише дуже лінивий. Але це – лише те, що лежить на поверхні. Вже лежить. Вже використовується. Як і збільшення ролі електронних технологій, яке з цього випливає.

Але це – лише одне, лише фундамент, на якому можуть бути побудовані величезні зміни у тому, як ми будемо працювати у пост-коронавірусному світі. Причому не лише ті, хто працює віддалено. Бо, звичайно, усіх на такий режим роботи перевести неможливо, а тенденції будуть стосуватися усіх.

До речі, відсутність типового приміщення, де працюють усі, може стати характерною не лише для офісних працівників, але й для багатьох інших. Саме таку побудову бізнесу я описую у повісті «Я знаю» (сюжет якої, до речі, частково теж стосується того, як зміниться наш світ у результаті пандемії). Хоча, звичайно, багато підприємств, як виробничих (спробуй перевести на віддалену роботу, скажімо, автомобільний завод! Чи металургійний…), так і інших, залишаться працювати у старому форматі.

Але розпочнемо ми з віддаленої роботи. До речі, багато хто з тих, хто так працює, стали відзначати, що за виконанням робочих завдань проводять більше часу на добу, ніж коли їздили до офісів. І справа тут не лише у відсутності витрат часу на дорогу. А ще й у тому, що межа між «роботою» та «не роботою», між робочим та особистим, розмивається. Межа як у просторі, так і у часі. Багато хто думав, що він буде працювати вдома, а виявилося – що він, навпаки, живе на роботі… З якої немає куди піти додому.

Але є й інша сторона цієї медалі. При такому режимі роботи повністю відсутнє «позаслужбове» спілкування між працівниками. Звичайно, за допомогою відеозв’язку навряд чи будуть з’ясовувати якісь особисті стосунки та вирішувати конфлікти. Більше того – багато цих конфліктів просто не виникнуть. На кшталт: «Хто з’їв мій йогурт, який я залишив у офісному холодильнику?!». (До речі, і проблема домагань на робочому місці вирішується сама собою.)

А це, у свою чергу, означає, що на ці «стосунки у колективі», на усі ці з’ясування позаслужбових питань, не йде час. Та душевні сили теж.

Чи буде це означати, що робота працівників стане більш ефективною? Не завжди. По-перше, домашні можуть відволікати не гірше за з’ясування стосунків зі співробітниками. По-друге, у ряді випадків робота при безпосередній взаємодії все ж більш ефективна. При безпосередньому спілкуванні можуть і ідеї виникати, і проблеми бути зрозумілі інакше, ніж при дистанційній роботі. Тому усе це – річ дуже індивідуальна.

У будь-якому випадку, роль «особистого» та «неслужбового» у робочому житті буде падати.

 

А що ж роботодавці? А вони будуть мінімізувати витрати. Багато фірм зазнали великих збитків через пандемію. Хтось закривається взагалі, або скорочує частину співробітників. А це, у свою чергу, означає, що безробітних буде ставати більше (у США, наприклад, цифри вже рекордні). І конкуренція за вакансії виросте.

В Україні, до речі, це буде пов’язано іще й з неможливістю для багатьох виїхати на заробітки за кордон…

Для тих підприємств, що залишаються «на плаву», це означає, що тепер не стільки вони конкурують за працівника, скільки працівники за робоче місце. У свою чергу, через це саме роботодавець буде диктувати умови у відносинах із найманими працівниками.

Навряд чи можна очікувати того, що кардинально впаде оплата праці (хоча окремі такі випадки можуть бути): все ж таки це нормативно врегульовано у багатьох країнах. Але щодо режиму роботи, її умов та усього такого іншого, - роботодавець буде мати можливість визначати умови (якщо це не пов’язано із безпекою, звичайно, - це, як правило, теж врегульовано).

На чому ж зможуть економити?

На площі офісів. А це означає не лише, що більше людей буде на віддаленій роботі. А хтось – лише частину роботи виконувати у офісі, а іншу частину віддалено. Це буде означати, що «жертвою» стануть офісні локації, спрямовані якраз на «неслужбове спілкування». Пам’ятаєте, ми згадували моду на те, щоб влаштовувати у офісах спортивні майданчики, або іще якісь локації для спільного дозвілля? Такі речі якщо й не повністю підуть у минуле, то явно стануть менш розповсюдженими. З трьох причин.

По-перше, спільне перебування у таких місцях – це, знов-таки, ризик зараження. Якщо у деяких «виробничих» аспектах цього уникнути неможливо, то такі ризики, не викликані необхідністю, слід зводити до мінімуму.

По-друге, якщо у офісі, в принципі, перебуває менше співробітників, а тим більше – перебуває там постійно, то й «попит» на такі спільні розваги, очевидно, буде меншим.

По-третє, знов-таки, це витрати роботодавця (на приміщення, обладнання, тощо). Скоротити їх, мотивуючи епідемічною небезпекою, - логічно.

Якщо ж роботодавцеві потрібно продемонструвати «турботу про людей», тоді логічно забезпечити їх, скоріше, якимось медичним страхуванням…

 

Таким чином, спілкування між співробітниками, яке не пов’язане безпосередньо із робочими процесами, буде зводитися до мінімуму. Як через зменшення просто фізичного їх перебування разом, - до багатьох випадків спілкування просто не буде причин, так і через зменшення неслужбових контактів як таких, зменшення випадків «спільного дозвілля». Тим більше, що багато самих співробітників, через бажання уникнути зараження, будуть лише підтримувати таку поведінку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше