1. ДІАГНОЗ.

Ніщо у цій книзі не може та не повинно бути розцінено, як заперечення існування епідемії корона вірусної хвороби,  заклик до нехтування заходами безпеки: масками та іншими засобами захисту, дотриманням дистанції між людьми, виконанням вказівки влади щодо анти епідемічних заходів, тощо. Навпаки, автор стоїть на позиції, що вірус існує та становить небезпеку для людей, і людям, кожному окремо та усьому людству у цілому, слід замислитися про те, як жити, щоб цю небезпеку мінімізувати. Власне, передусім про це й книга.

Живёт больное всё быстрей,

Всё злей и бесполезней,

И наслаждается своей
Историей болезни.

Володимир Висоцький.

Деякі богослови кажуть, що найперше завдання диявола – переконати усіх, що диявола не існує.

Саме так було у Радянському Союзі. Пам’ятаєте, як нас усіх учили, що «буття визначає свідомість», що економічне життя є первинним по відношенню до ідей? І це відбувалося у державі, яка сама по собі, уся її економіка, усе соціальне буття її населення були побудовані саме на ідеології! Навряд чи хтось буде сперечатися: якби більше, ніж сто років тому, до влади у тодішній Росії не прийшли саме комуністи, саме прибічники цієї ідеології, яка вимагала побудувати усі сфери життя по дуже специфічних лекалах, - не просто інакше склалася б світова історія. Але абсолютно по-іншому жило б населення усієї цієї величезної держави, причому незалежно від того, чи продовжила б існувати сама Російська Імперія, чи розпалася б на частини, як сталося із іншими імперіями на тому історичному етапі.

Але – сталося, як сталося. Ми не будемо будувати «віртуальні версії історії» - а що б було, якби більшовики програли..? Але – згадаємо досвід життя у Радянському Союзі (хто, звісно, «захопив» той час, хоча б і дитиною). Та усвідомимо: насправді наше буття визначає якраз свідомість. Точніше – його визначає те, за якими ідеями будуються держава, суспільство та їхня економіка.

А тому, щоб визначити, як же епідемія корона вірусу може змінити наше життя, - саме у його ідеологічних основах, від яких буде залежати багато конкретики, політичної, законодавчої та побутової, - а саме це є темою цієї книги, - нам треба спочатку зрозуміти: а у якому ж ідеологічному стані підійшов до початку пандемії західний світ? (Чому західний? Бо тенденції, які багато у чому потім запозичуються у інших частинах світу, започатковуються саме там. Це стосується не лише технологій, але й тих самих ідей…) Бо від правильного діагнозу залежить розуміння того, як буде розвиватися хвороба, та що буде ліками, а що – отрутою…

Як правило, ідейні «злами», формування тих систем ідей, за якими будується життя, є наслідком якоїсь історичної події. Неважко помітити, що причиною формування того комплексу ідей, за якими зараз живе західний світ, багато у чому стала Друга світова війна. Причому це стосується не лише побудови самої держави та економіки, а й речей побутових, стосунків між людьми.

У романі Агати Крісті «Смерть у хмарах», дія якого розгортається якраз між світовими війнами, є такий момент. Хлопець та дівчина, спілкуючись, відсувають симпатію одне до одного, та з’ясовують, що в них однакові погляди на дуже багато речей. Аж до ставлення до домашніх тварин. І от один з цих спільних поглядів в них – це «відраза» до чорношкірих.

Хлопець та дівчина – такі собі позитивні, типові представники тодішнього британського середнього класу. (Щоправда, хлопець потім за сюжетом виявляється вбивцею, про що дівчина й гадки не мала.) І от у цьому середовищі, як абсолютно звичайна річ, існує те, що ми б сьогодні назвали шаленим расизмом. У чому «пристойна» людина навіть не зізналася б вголос. А тоді – про це абсолютно спокійно розмовляли. Причому мова йде не про США, де з відомих причин расові проблеми існували завжди, не про Південну Африку, - мова йде про Британію…

Замислимось: це було менше, ніж сто років тому. Зараз ще живі … ну, якщо не ровесники цих персонажів, то, принаймні, їхні діти. Але наскільки ж змінилося сприйняття таких простих речей…

Це, й не лише це, якраз і стало наслідком, передусім, Другої світової війни. До речі, Перша світова війна, при усіх жертвах, при усіх історичних наслідках у вигляді розвалу величезних держав, не призвела до таких тектонічних зламів на ідеологічному рівні. (Виняток тут, знов-таки, Росія.) Чому?

Друга світова війна, якщо дивитися з точки зору її причин, була багато у чому новим явищем у історії. Більшість війн (за виключенням, хіба що, частини війн релігійних) до неї мали причини економічні. Суперництво за землі (а це цінний ресурс), або торгівельні шляхи, тощо. Як писав  американський письменник Том Кленсі (ця думка повторюється у кількох його романах): «Війна – це, по суті, збройне пограбування у велетенському масштабі».

Друга світова війна відрізнялася багато у чому. Якщо подивитися на супротивників на найбільшому сухопутному фронті, - нацистську Німеччину та СРСР, - чим відрізнялися ці держави?

Тим, що кожна з них була побудована на жорстких ідеологічних засадах. Втіленню у життя ідеологічних уявлень лідерів цих держав було підпорядковано майже усе. Звичайно, з поправкою на специфіку кожної з таких ідеологій. Обидві держави були диктатурами, обидві ідеології проводилися у життя диктаторськими методами; це й зрозуміло, - штучні, невластиві нормальному людському життю ідеї не можна впровадити у практику життя усього суспільства іншим чином. Які методи застосовувалися як німецькими нацистами, так і радянськими комуністами, - широко відомо, й зупинятися на цьому зараз ми не будемо. Як і на специфіці особистостей лідерів – Гітлера та Сталіна.