Частина ІІІ. Їх історія

Частина ІІІ. Їх історія

Розділ 1

  Ліля з радістю і нетерпінням очікувала на приїзд гостей. Їй вже так давно хотілося познайомитися з друзями Андріана! І ось нарешті друзі Андріана приїхали. Чи не увесь день Андріан з Лілею прикрашали будинок. Зате і вийшло дуже красиво. Квіти, свічки. Да і вечір видався розкішним. Запис в Лілиному щоденнику розповідає про той вечір ось що:

«У Андріана всього двоє найкращих друзів. Не густо, звичайно, але все одно краще, ніж нічого. Одного Андріанового друга звати Сашко.  А другого – Олег. Він мені чимось нагадує самого Андріана. Такі ж сірі очі, волосся до плечей. Щоправда, волосся темного кольору, а в очах не замкнутість і неприступність, а хитрі бісики і смішинка. У Олега гарне почуття гумору. Коли Андріан спустився, Олег жартівливо спитав:

- Чого ти так довго? Мабуть, знову чепурився? О, перед виступами він знаєте як довго перед дзеркалом стовбичить?

- Я? Да мені дзеркало взагалі непотрібно! – жартівливо відповів Андріан.

Ми довго не могли заспокоїтися. Все сміялися і сміялися. Ох, побільше було б таких моментів, коли Андріан був справжнім. Коли Андріан був близьким. Такі моменти просто чудові. І той вечір був просто чудовим. Ми сиділи за столом і розмовляли. Олег із Сашею розповіли свої історії. Виявляється, Андріан, Олег і Саша втрьох працювали у Франції. Там і познайомилися. Олег теж продюсер, як і Андріан. І актор. А Саша – актор і оперний співак. О, який у нього голос! Коли вдвохвтрьох з Андріаном почали співати арію з «Привида опери», то неможливо було не заслухатися Взагалі, ми багато співали. Я навіть заспівала декілька своїх пісень. Гарні у Андріана друзі. Щирі, прості. Це для мене дуже важливо, бо недарма  кажуть : «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти». Тому друзі Андріана багато що можуть  сказати про нього самого. І я дуже рада, що мені сподобалися і Саша, і Олег.

Я, здається, теж їм сподобалася.

- Любите Андріана? – запитав Сашко.

Я, паленіючи, опустила погляд.

- Не бійтеся, я не видам вашого почуття. А соромитися свого почуття вам абсолютно нема чого. Знаєте, я теж кохаю. Хотів би я повернутися в своє подружнє життя. Воно було щасливим. Розійшлися вже два роки тому, а я до сих пір люблю колишню дружину».

Наступного дня Андріан зустрів Лілю на кухні, повністю готовий.

- Прокинулися? Чудово! Поїхали. Хочу вам показати щось, - сказав Андріан.

- Ви мене заінтригували, - розсміялася Ліля.

Випили каву- ту саму, яку Андріан завжди готував, і поїхали.

Андріан привіз Лілю на студію звукозапису.

- Заходьте, моя студія. А значить – і частково ваша, - усміхнувся Андріан, коли ми зайшли на студію і ввімкнув запис Лілиної пісні з вечірки.

- Вам давно вже треба було записати їх. Вони розкішні.

- Ви справді так вважаєте? Ви не шуткуєте?

- А я що, по –Наступного дня Андріан поїхав. Поїхав аж у Францію. І аж на два тижні. Ліля сприймала ці півмісяця як зірковий час для себе. Вона поставила собі на меті не тільки змусити Андріана поважати її як особистість, а і самій стати особистістю. Записати свої пісні, якось реалізувати себе як співачку.

Отож  Ліля склала план дій на час відсутності Андріана. Знайти собі нарешті продюсера, записати альбом(грошей, зароблених в Андріана, мало вистачити принаймні на декілька пісень), знайти свій стиль. Ось програма мінімум.

І реалізовувати її Ліля почала наступного ж дня. Перш за все Ліля знову вирушила на пошуки продюсера. На жаль, вона зрозуміла, що від Андріана годі чекати допомоги.

«Ну, нічого. Якщо Пігмаліон відмовляється працювати, то Галатея зробить себе сама!», - подумала Ліля, згадуючи свій улюблений давньогрецький міф.

І рішуче вирушила по продюсерських центрах. На цей раз Лілі пощастило. Ім’я Андріана і звання його бек – вокалістки, хоч і колишньої, відкривало всі двері. Тож результатом Лілиних пошуків став цілий список продюсерів. Поміркувавши, Ліля обрала Олега Ольховського, Андріанового друга. Лілі він тоді, на вечірці, сподобався. Отож Ліля пішла саме до Олега. Він впізнав Лілю, радісно усміхнувся.

- О, Ліле! Що це ви тут  робите?

- Я хочу стати  співачкою. Відомою. Взагалі – то, я заради цього до Львова і приїхала.

- А, то ви хочете, щоб я став вашим продюсером, - здогадався Олег. - Чому ж не Андріан?

- Андріан навряд чи запропонує мені бути його підопічною. А що я дуже цього хочу, то і прийшла до вас. Допоможіть мені зацікавити Андріана в моїх піснях, в тому, щоб стати моїм продюсером.

- То ось який ваш план! Ох, хитринко! – розсміявся Олег.

Проте цей сміх був добрим, і Ліля сприйняла цей сміх за згоду.

- Ну, йдемо. Подивимося, чого ви варті.

- Чудово! – не приховував свого захоплення Олег. – Ви казали,  що у вас є свої власні пісні. Заспіваєте?

- Звичайно! – погодилася Ліля і заспівала Олегу кілька своїх творінь.

- Ой, дурак Андріан! Як же багато він втрачає! А от ви – розумниця, якщо прийшли до мене. Завтра же запишемо ваш перший альбом.

- Правда? – запитала Ліля, молитовно складаючи руки від захвату.

- Я що, схожий, по - вашому, схожий на жартівника? Сьогодні запишемо кілька ваших пісень.

• Але я не хочу будувати свою карєру вашими зв’язками, вашими грошима.
• Абсолютно зрозуміле бажання, і дуже похвальне. Тільки розумієте, важко стати відомою без підтримки. Ну, добре, давайте моєю буде студія, а вашими – витрати за запис. Хоча б частково. І подальша доля альбому.
• Чудово.Звичайно ж, правда!