Розділ 6: Задуми. (1)

*Новий світ. День 11. Ранок*

– Мамо, – тихо промовила Лайла, поки чоловіків не було в хаті. – Я так рада, що ти запропонувала прихистити Айвіна на ніч. А можна він і далі залишиться у нас? 

Хельга, яка допивала молоко, що залишилося від сніданку, ледь не поперхнулася рідиною. Розуміючи настрої доньки, жінка поставила кухоль на стіл, готуючись до довгої розмови. 

– Ну, він же не тваринка, яку ми взяли до хати в дощ, – з усмішкою відповіла жінка. – Якщо забажає – хай залишається й довше, я не проти. Зрештою, він працьовитий.

– А, ну... так! – розгубилася дівчина. – Я просто... Ну...

– Кажи, – промовила мати. 

– Ну тепер, коли він більше не з Яшмою... – ніяково продовжила Лайла. 

– Зрозуміла! – випалила Хельга і засміялася. – Зрештою, я бачу, як він хоче допомогти – без діла не сидить, постійно чимось займається. Такий хлопець у господарстві знадобиться! 

– Мамо, а що... – почала дівчина. – А що мені робити? 

– У сенсі?

– Ну... Як мені показати, що він... ну... подобається мені? 

Потираючи ніс свого чобітка об підлогу, дівчина, опустивши руки, відводила погляд, намагаючись не дивитися в бік матері.

– Тю, що за питання! – випалила Хельга. – Ми з тобою, як жінки, маємо дуже відповідально підходити до питання вибору чоловіка! – почала лекцію матір. – Зрештою, шлюб – це назавжди. І з цим чоловіком ти будеш прокидатися, готуватимеш йому, а також народиш від нього дитину! Якщо будеш обирати розумом – знайдеш собі гарного хлопця, що буде носити тебе на руках і обожнювати. Такому тобі буде приємно робити усе: від готування до прання. А якщо будеш обирати емоціями, як та ж Яшма, проведеш усе життя поруч з тим, кого будеш ненавидіти! І усе те, що я тут описувала, будеш робити не з радістю – це буде, наче катування! 

– А як тоді правильно обирати головою? Дивитися на статок, майно чи становище?

– Зовсім ні! – категорично заперечила Хельга. – Гроші та становище – це сьогодні є, а завтра вже немає! Тож обирати когось тільки через це – безглузда справа! Та й до того ж, якщо чоловік буде занадто багатим, є ризик, що він буде ставитися до тебе, як до товару.

– Як це? 

– Ну ось так! Він не буде зважати на твої почуття та не стане слухати твоїх бажань, він не буде враховувати твоєї думки і таке подібне. Бо він буде ставитися до тебе, як до речей, що на поличці в нас стоять. Якщо ти купиш ложку, ти ж не будеш питати її, чи бажає вона в гарячий суп занурюватися?

– Ні... Але на що тоді дивитися?

– Ну, дивись на те, яка людина! Ідеально, якщо вдасться подивитися на одну й ту ж людину з грошима чи владою і без них. Це допоможе зрозуміти, чи справжня людина перед тобою. Бо якщо чоловік весь такий щирий, добрий і ласкавий, а коли в вашій родині з'являться гроші – він тобі жодної копійки не дає – це погана справа. З таким краще не зв'язувати життя. 

– А Айвін який тоді, як гадаєш? – раптово поставила складне питання дівчина. 

Замислившись, Хельга поклала одну руку на бік, а іншою підперла підборіддя. Донька поставила дійсно складне питання, на яке чіткої відповіді не було. З одного боку – Лайла сама має зрозуміти, чи пов'язувати їй своє життя з хлопцем, чи ні. З іншого – Хельга хвилювалася за дівчину. Звичайно, вона не бажала обирати за неї, але їй хотілося, щоб дівчина зробила правильний вибір. 

– А ти як гадаєш?

*В той же час*

Хлопець колов дрова надворі, як раптом до хати наблизився якийсь високий чоловік у легкому обладунку. Не одразу, але Айвін упізнав у ньому того самого охоронця, що завжди був поруч з пані Лів. Чоловік наблизився до паркану й покликав хлопця. 

– Ти ж Айвін?

– Ну я, – легко відповів юнак. – А що?

– Пані Лів кличе тебе до маєтку! 

Від почутого у юнака аж очі на лоб вилізли. Розгнівано встромивши сокиру в колоду, хлопець схрестив руки на грудях, обурено дивлячись на солдата. Цокнувши, парубок відвернувся й подивився кудись вдалечінь.

«Та що ця пані Лів про себе думає?! Та чхати вже і на її брата, і на її охоронця! Може, поїхати й розповісти усе, що я про неї думаю? Та що сталося через її дії?»

– Нащо?

Почувши інтонацію хлопця, лицар напружився. Він випростався і уважно подивився на парубка. Тепер він вже не був таким розслабленим, яким був до цього. 

– Вона не вдавалася в деталі... Сказала лише, що хоче просто поговорити, а за питання мені не платять! 

«Може вона зрозуміла свій вчинок? І хоче просто поговорити про те, що сталося? Хм, ну з Яшмою в мене вже все одно нічого не вийде, але Лайлу та Хельгу попередити треба! Не хочу, щоб ситуація повторювалася...»

– Добре, але спершу мені треба поговорити з мешканцями цієї хати! – промовив юнак і вказав позаду себе.

– Як скажеш, але не затягуй. Я почекаю, а от пані Лів – ні!