Розділ 3: Помста! (4)

*Новий світ. День 10. Опівдні*

– Насправді, – почала Хельга. – Погано! 

«Ну, Калебе, де ж ти, любий?»

Усмішка жінки потроху спадала, стаючи все меншою й меншою. Погляд ставав все більш серйозним, а очі вже не виказували такої теплоти, як коли вона тільки увійшла. Ларс, побачивши це, також напружився. Чоловік відклав кухоль та ганчірку і, посунувшись вперед, нахилився до жінки. Він мовчав, готуючись вислухати те, з чим прийшла до нього Хельга.

«Невже мені самій потрібно буде почати? Це така неприємна розмова, я так не хочу!»

Аж раптом двері трактиру відчинилися і на порозі з’явився Калеб. Високий, із суворим поглядом, Ларс напружився ще більше, коли побачив ще й чоловіка Хельги. А поруч, наче контраст, була Лайла, яка була значно меншою за батька й стояла так, що їй доводилося виглядати з-за спини батька.

«Моя рідна! Ти встигла вчасно!»

На обличчі Хельги знову з’явилася щира усмішка. Коли вони наблизилися до неї, то жінка обійняла доньку однією рукою й поцілувала її в маківку. Лайла, посміхаючись, також тулилася до жінки.

«Тепер, коли він поруч...», – закохано подивилася Хельга на свого чоловіка.

– У нас вкрали намисто, – тихо заявила вона.

– Отакої! – випалив Ларс.

– Так, – кивнув Калеб. – В нас не так уже й багато підозрюваних, адже про це намисто знало лише декілька людей!

– Ох, – раптом здогадався старий трактирник. – Ви ж не підозрюєте Яшму у крадіжці? 

– Ні, – чесно відповів Калеб.

Його голос звучав суворо, а погляд був серйозним. Поруч з ним Ларсу не хотілося поводитися жваво чи жартівливо, як би він не полюбляв це. Трактирник тримався рівно і намагався не відводити погляду, хоча той чудово знав, що це намисто він не брав.  

– А ну! – крикнув Ларс, привертаючи увагу Яшми та Айвіна. – Діти, йдіть сюди! 

«Що там?», – подумав Айвін, відволікшись від брудного посуду.

«Ой-ой, почалося! Ну, Яшмо, давай! Тепер усе залежить від твоєї акторської гри!»

– Сьогодні в нас вкрали дороге й коштовне намисто, яке ми планували продати на ярмарку! – заново почав Калеб, коли до розмови доєдналися хлопець з дівчиною. 

– Це те саме, яке продавала пані Лів? – миттєво пригадав юнак. 

– Так, звідки ти знаєш?

Калеб подивився на хлопця так, що Айвіну миттєво стало не по собі. Юнак втиснув шию в плечі, наче йому не задали чергове питання, а прямо звинуватили в крадіжці. Втім, погляд юнак не відводив, продовжуючи дивитися Калебу прямо в очі.

– Він був тоді присутній, коли пані Лів продавала його, – втрутилася Хельга. 

– Так, – кивнув хлопець. – Я, власне, тоді і познайомився з аристократкою... – спогад про жінку не був приємним. Те, що відбулося на весіллі Моллі та Тіріона – досі не давало йому спокою. 

– Тим краще! Айвіне, я буду з тобою відкритим, оскільки вважаю тебе людиною чесною. Скажи, що ти сьогодні робив в крамниці? 

– А?! – здивувався хлопець різкому питанню. 

Юнак аж відсахнувся, виставивши руку перед собою. Хоч він і не відвів очі, але тепер погляд його був здивованим. Яшма, що стояла поруч, лише награно підняла долоні, закриваючи ними легку посмішку. Втім, вигляд вона мала такий, наче до смерті перелякалася від питання Калеба.

«Вони справді мене підозрюють?! Але ж... Навіщо мені в них красти? Та й кому я продам це тут?»

– Я... Ви підозрюєте мене? 

Хвилювання неможливо було ані проковтнути, ані виплюнути, тож парубку довелося просто терпіти це. Стиснувши кулаки, він встав у попередню, впевнену, позу і надовго моргнувши, знову продовжив дивитися в очі Калеба.

 – Мене Яшма попросила придбати кілька ложок, я і пішов до вас. Але коли я побачив, що в крамниці нікого немає – я одразу вийшов і зустрівся з Лайлою, що якраз поверталася! 

– Що?! – обурилася Яшма, влучно відігравши потрібну емоцію. – Я нічого тобі не казала про ложки! 

«Давай, Яшмо, обурюйся! Грай, як ніколи не грала! Зараз він отримає те, що заслужив! Грай, або отримаєш вже ти!»

Прибравши руки від губ, дівчина поклала їх собі на груди, немов жаліючись. Усіма силами вона спробувала зробити обурено-наляканий погляд. Дівчина також відсахнулася назад, вдаючи образу.

– Так, Айвіне... – підозріло промовив Ларс. – Ми ж трактир – в нас тих ложок завжди з запасом! Якщо гість зламає чи впустить на брудну підлогу – ми дамо йому нову, тож ложок в нас завжди купа! 

– Саме так! – підтвердила Яшма.

«Мені повірили, так!»

Нахилившись вперед, Яшма закивала, активно погоджуючись із дідусем.

– Я згодна, я ходила сьогодні до крамниці, спілкувалася з Лайлою про... Загалом, не важливо, що ми там обговорювали, але я була під наглядом вашої доньки, – зверталась вона вже до Хельги та Калеба. – А от нащо він йшов до вас – я й гадки не маю!