Розділ 1: Той, що зрадив довіру. (9)

*Новий світ. День 9. Вечір*

Двері хати Якоба відчинилися так, наче в них буйвол врізався. Еміль, що сидів там і спокійно займався своїми справами, ледь не підстрибнув від несподіванки. Повернувшись, хлопець подивився на джерело шуму.

– Яшмо? – запитав хлопець. 

Від різкої появи дівчини, Еміль так і застиг, притиснувши руки до себе. Коли ж він зрозумів, хто перед ним – пихата посмішка потроху почала повертатися на його обличчя. Втім, Яшма випередила його і, зачинивши двері, наблизилася.

– Давай зробимо це! – голос дівчини був впевненим.

Нічого не соромлячись, Яшма легким рухом скинула з себе сукню й притиснула руку чоловіка до грудей.

«Чого це вона раптом?»

– Та не думай ти ні про що хоч зараз! – вловила цю думку дівчина й припала своїми губами до нього.

*В той же час*

– Навіщо ви це робите? – випалив хлопець.

Пані Лів проігнорувала питання. Вона лише мовчки піднялася з землі й обережно обмацала власну спину, шукаючи синці чи рани. Тіло відкликалося легким болем, але на жінці не було жодних серйозних поранень – лише кілька подряпин.

– Чого мовчите?!

«Як він посмів підняти на мене руку?!»

  Жінка повернулася до хлопця, дивлячись на нього крижаним поглядом. В її очах більше не було хіті чи спокуси. Втім, і звичного їй спокою – в погляді аристократки також не було.

«Ой... Вона що... Думає, як мене ліпше стратити? Чого вона так витріщається на мене?»

– Як тепер довести Яшмі, що ми нічого не мали? – промовив хлопець, але його голос зрадницьки ламався. – Вона ж зараз плаче десь! Невже не шкода її? Я гадав, що у вас з нею гарні стосунки?!

– Ти вдарив мене?

Жінка повільно опустила погляд на власні груди. Провівши по них рукою, вона немов обтрусила їх і підтягнула сукню, надягнувши її. Не підіймаючись з землі, пані Лів лише сперлася однією рукою, а іншою скидала з себе пил та усе, що причепилося до одягу.

– Штовхнув! – виправив Айвін. – А як ще я мав вас зупинити?

– Яке ти право мав?! – крикнула жінка. – Нумо простягни мені руку й допоможи встати!

Злякавшись, Айвін миттєво виконав наказ і допоміг аристократці підвестися.

«Що з нею не так? А головне – що мені тепер робити?»

Але відповідь прийшла раніше. Штовхнувши хлопця у дерево, вельможа вхопила його щоки своїми довгими нігтями, що боляче впилися в шкіру. Вперши одну руку в бік, аристократка схилилася над хлопцем, наче яструб над здобиччю.

– Одне моє слово і мій брат... – почала погрожувати вона.

«Ні, Лів, заспокойся! Не можна з ним сваритися! Треба просто зробити так, щоб він мовчав, якщо він розповість – осоромлена буду і я, і Хромар!», – панічно подумала жінка.

Але на обличчі вона підтримувала крижаний спокій. Впевненим поглядом вона дивилася прямо в очі хлопця. Айвін, тим часом, не знав о робити, тому просто стояв і слухав вельможу.

Розтиснувши пальці, хлопець звільнився з полону аристократки й знесилено впав на землю. Втім, пані Лів не бажала просто так відпускати юнака! Піднявши ногу, вона поставила її на таз хлопця, погрозливо натиснувши на його найуразливіше місце.

– Що відбулося в цьому лісі? – голос аристократки звучав владно і холодно.

– Ви зваблювали мене! – відповів він і тоді жінка додала трохи ваги на ногу.

Пискнувши, хлопець спробував прибрати її ногу, але жінка тоді лише сильніше натиснула на його таз.

– Боляче, приберіть!

– Що відбулося сьогодні в лісі? – повторила питання аристократка.

– Нічого не відбулося! – випалив Айвін і лише після цього пані Лів забрала свою ногу.

– Так усім і будеш казати!

«Ненормальна! Сама ж усе це почала, а тепер ще й погрожує!»

– Навіщо... За що ви так? – запитав хлопець. – Що мені тепер сказати Яшмі?

Пані Лів лише пихато гмикнула. Її обличчя скривилося у неприємній гримасі, наче парубок в неї просив копійчину. Жінка поправляла власну сукню, навіть не дивлячись на Айвіна. А той, тим часом, нарешті піднявся з землі і також обтрусився від пилу.

– Мені байдуже, що ти скажеш Яшмі! – відповіла жінка зверхньо. – Але якщо розповіси місцевим про те, що сталося сьогодні – наслідки будуть для тебе катастрофічними.

– Чому ви погрожуєте мені? – запитав хлопець. – Ви самі усе почали! Це ви зруйнували усе! Як мені тепер пояснити, що між нами нічого не було?

– Мене це не цікавить!

Розвернувшись, жінка пішла назад до села. Її обличчя викривилося від розчарування та образи. Спина боліла, а сукню, здавалося, тепер точно треба буде прати. Чи то місяць став світлішим, чи то ліс став більш рідким – але вийшла пані Лів без жодних проблем. Повернувшись до села, аристократка лише кивнула своїм охоронцям, після чого вони, сівши до карети, поїхали назад до маєтку. Айвін же так і залишився сидіти в тому лісі.