Розділ 1: Той, що зрадив довіру! (4)

*Новий світ. День 9. Вечір*

Яшма сиділа за святковим столом і їла. Хоч Моллі і не була такою вже близькою подругою, як Хельга, але вони все одно непогано товаришували. Та й весілля було гарним приводом хоча б трошки забути про дієту. Щоправда, повністю її забути, все одно не вийшло: 

– Ох, ні, –  промовила Яшма собі під ніс, забираючи руку від гарного, ще теплого, пиріжка. 

Хоч їй дуже сильно кортіло з'їсти його, та дівчина усвідомила, що це буде вже п'ятий на її рахунку. Усвідомлення того, що потім доведеться довше сидіти на дієті та облизуватися на спільних вечерях – допомогло дівчині забрати руку від їжі.

«А то Айвін ще подумає, що я корова якась. А я, між тим, чи не найперша красуня в нашому селі! – подумала дівчина. – Та й в трактирі на струнку офіціантку будуть більше дивитися, а отже частіше будуть щось замовляти. Тоді мені дідусь більше грошей буде давати!»

–  Хоча... Тобі, Айвіне, їсти треба більше. Я не розумію, як ти досі не набрав ваги! Я ж тебе так добряче годую! Чому ти досі як голка?

Проте відповідь не прийшла. Яшма не надала цьому особливої уваги, адже хлопець міг, як і вона сама, знайти співрозмовника поруч. Тому, все ж таки, вхопивши пиріжок, дівчина поклала його на тарілку хлопця. 

–  І щоб усе... –  промовила вона, та раптом зрозуміла, що Айвіна поруч немає. –  З'їв... 

Раптове зникнення її коханого хлопця вселило легку тривогу в серце дівчини, а тому вона вже не могла відвернутися до когось, зав'язавши невимушену бесіду. Хвилюючись за коханого, вона шукала його очима, але так і не змогла знайти. Її дівоче серце чомусь не знаходило спокою, а щось всередині неї казало, що хлопець не просто відійшов справити потребу природи. 

«Стривайте... А де пані Лів?»

Усмішка миттєво зникла з її обличчя, а радість від того, що аристократка сидить поруч, миттєво випарилася. Тепер вона шукала поглядом вже їх двох. Хельга, через Калеба та Лайлу, сіла подалі, поруч з Якобом –  вона знала, що вони збиралися обговорювати, а тому не була проти. Зрештою, Лайлі також потрібен був чоловік. І якщо вже Айвіна вона забрала собі, то от Еміля – могла спокійно віддати подрузі. 

«Он він!», –  пролетіла думка, коли Яшма побачила Айвіна. 

 Хлопець йшов у ліс, його гарно було видно, адже задній двір Тіріона виходив якраз до нього. Дівчина спершу подумала, що Айвін справді пішов за "покликом природи", але він йшов якось дивно, та й не зрозуміло було, чому він вирішив піти настільки далеко заради цього. 

Куди простіше було відійти до туалету – Тіріон його мав, звичайно. Ну навіть якщо там черга – є сусіди, що також не заборонять йому справити потребу в їхній вбиральні. Але ліс? Це було дивно і Яшма запідозрила неладне. І запевнилася вона в цьому, коли побачила, що Айвін йшов до лісу не один. 

Ледь помітна фігура, силует, що йшов поруч. Яшма не одразу впізнала в ньому пані Лів – адже аристократка носила усе чорне. Лише бліда шкіра жінки видавала її. Питань ставало тільки більше, і Яшма не розуміла, нащо її улюблена аристократка йде кудись у ліс з її улюбленим хлопцем. 

«Ні... Вона ж не зробить цього зі мною?!»

Тривожні спогади спливли в уяві і Яшма, боячись найгіршого, підвелася з-за столу. Наче дика кішка, що вийшла на полювання, вона пішла за хлопцем у ліс. Тільки її серце билося, наче птах в долонях. Яшма ледь не припадала до землі, намагаючись зберегти своє маскування. Руки било легким тремтінням і їй хотілося повернути назад. Але дівчина продовжувала йти.

«Тільки б усе було добре! Як я хочу помилитися!»

– Де вони? 

Тримаючи руки біля грудей, дівчина крутила головою, що та сова на полюванні. Вона у ліс, звичайно, зайшла. Але там, у пітьмі, вона швидко загубила їхній слід. Не знаючи, де ще їх шукати, Яшма пішла до озера. На нижньому, великому, озері не знайшлося їх. Дівчина навіть обійшла територію, бажаючи запевнитися в їхніх відсутності – та їх справді там не було. 

– Пошукаю ще біля верхнього озера... – промовила вона, дивлячись на плесо. – Може я справді себе просто накручую... Раптом вони вже повернулися, а я сама тут блукаю, наче дурепа... Тут лячно вночі, – з недовірою подивилася дівчина на чорний нічний ліс.

Та коли вона вже підіймалася, то почула голос коханого хлопця. 

«Пані Лів... Пані Лів!»

Голос у нього був схвильований, наче він боровся з жінкою за щось. Почувши це, серце Яшми пропустило кілька ударів. У дівчини миттєво запаморочилося в голові, а до горла підступив огидний клубок. Бажання підійматися зникло і Яшма вже не хотіла знати, що сталося. Та, зрештою, переборовши себе, вона піднялася на схил і побачила, як Айвін, спершись на дерево, тримає руками голову пані Лів, що стоїть перед ним на колінах. 

Коли вона зустрілася поглядами з ним, по її серцю немов ножем вдарили. Щось защемило в грудях і Яшма опустила очі. Хлопець же, побачивши дівчину, здивувався не менше. Втім, промовити щось він не встиг! Пані Лів, також озирнувшись, кинула на стару подругу лише лінивий погляд. Після цього, повільно облизнувши губи, вона відвернулася назад до хлопця.

«Ні... Ні! Ні! Як вони могли?! Я ж... Невже...»