Розділ 1: Той, що зрадив довіру! (1)

*Новий світ. День 9. Майже ніч*

– Лайло, – покликала Хельга. 

Мати сиділа поруч з донькою, яка, наївшись, вже просто спостерігала за усіма присутніми. Еміля з Якобом не було поруч, а Айвін сидів настільки далеко від неї, що вона навіть не намагалася шукати його поглядом. Та раптове звернення матері звучало тривожно. Якщо весь вечір жінка була бадьорою та життєрадісною, то зараз її голос звучав трохи тривожно, наче вона хотіла повідомити доньці щось важливе чи навіть – небезпечне. 

Калеб та Якоб, як чоловіки, пішли ненадовго "прогулятися" – кількість випитого та з'їденого тиснула на них, тож за столом жінки залишилися наодинці. Піднявши голову на мачуху, Лайла уважно подивилася в її очі. Хельга поклала на неї заспокійливий, трохи сумний, погляд.

– Щось сталося, мамо? 

– Здається, що ми з тобою програли битву за Айвіна... – повідомила жінка і притиснула дитину до себе. 

Лайла, що не одразу зрозуміла, про що мова, тільки мовчки піддалася мачусі. Тільки через деякий час вона зрозуміла, що мати казала про те, що Айвін не зацікавлений у союзі з нею. Настрій миттєво зіпсувався. Хоч вона і пам'ятала про те, що її батьки перевіряють надійність Еміля, та новина про відмову Айвіна не пройшла безслідно. 

Усвідомлення того, що обрали не її, гидко вдарило по дівчині. Хельга, відчувши зміну настрою доньки, лише міцніше притиснула її, а також активніше почала нагладжувати її голову своєю долонею. 

– Я сьогодні розмовляла з Яшмою, – почала Хельга. – Ну, коли усі готувалися до свята... 

Жінка взяла невелику паузу і випила свій кухоль напою, що був поруч весь цей час. Квас приємно вдарив, і Хельга, притиснувши кулачком власний ніс, затягнула паузу. 

– Тоді, – продовжила вона, – Яшма і сказала мені, що Айвін вже подумував над тим, щоб взяти її собі в дружини. Гадаю, що вона не брехала, адже посміхалася, наче кішка, та й Айвін постійно біля неї, наче вони про все вже домовилися. 

– Зрозуміло. 

Це було єдине, що вона сказала матері, втім, незважаючи на це, в душі дівчини відбувалася справжня суперечка.

«І чому так сталося? – думала дівчина. – Хоча... Цілком зрозуміло, чому. Яшма доросліша, досвідченіша... Та й фігура в неї ліпша!»

Лайла опустила погляд й подивилася на власні груди, талію, маленькі долоні.

«А чи був, взагалі, в мене шанс?»

Та для Хельги, що й досі гарно пам'ятала сльози дівчини, коли юнак не погодився скуштувати той яблучний пиріг, ця самотня репліка виглядала так, як виглядає початок катастрофи. Коли вогонь вже достатньо сильно розгорівся – і тепер його вже неможливо загасити.

– Як ти? – обережно, наче перевіряючи підґрунтя, запитала жінка. 

Лайла, знову почувши рідний голос, кивнула, наче виходячи зі сну. Знов повернувшись до матері, дівчина лише посміхнулася. І, хоч усмішка й вийшла крива та вимушена, але вона показувала стійкість, з якою дівчина прийняла цю новину. 

– Все добре, мамо, – повідомила Лайла. – Зрештою, тепер я можу більше сфокусуватися на кандидатурі Еміля! – знизала плечима вона. – Так, неприємно, що так вийшло з Айвіном, але... Батько казав, що, що б не сталося, – все на краще! Я впевнена, що він підбере мені гарного чоловіка, тож я довіряю йому! 

Хельга, якийсь час лише здивовано дивилася на дівчину. 

«Неймовірно! – думала жінка. – Лайла так швидко змужніла! Тільки нещодавно вона ревіла у власну подушку й трусилася, наче осінній лист... А тепер вона так сміливо прийняла цю новину!»

Усміхнувшись, жінка міцно обійняла доньку, радіючи за те, що її дівчинка стала вже такою дорослою. 

– Так, тут ти маєш рацію! – кивнула жінка. – Усе буде добре! 

Усміхаючись, жінки переглянулися і трошки посміялися. Важка розмова, несподівано для них двох, перетворилася на милу бесіду та віру в щасливе майбутнє. Та, разом з цим, до дівчини також прийшло певне полегшення! Весь цей час вона хвилювалася, адже боялася, що програє Яшмі. Але тепер усі ці порівняння пішли.

«Якщо так подумати... В мене із самого початку не було шансів. Айвін постійно в трактирі з Яшмою. Там вона може і залицятися, і зваблювати його. А я... А що я... Мені тепер треба думати про майбутнє з Емілем – тепер це буде легше зробити.»

«Так, у Лайли усе буде добре. Вона працьовита, вродлива, молода – в неї усе буде!»

– О, а ось і дівчата сміються! – посміхаючись, повернувся Калеб. 

На обличчі чоловіка була широчезна усмішка – його розмова з Якобом принесла позитивні результати. Власне, староста, що стояв трохи позаду, також виглядав задоволено, отже чоловіки до чогось дійшли.

– Лайло, люба, – промовив батько. – Зроби мені послугу, – промовив він, поклавши долоню на плече дівчини, – сходи з мамою до Якоба – принеси в хату кошик з яблуками. Наш староста знову зробив нам невеличкий дарунок! 

– Зараз? – запитала уважно дівчина. 

– Ну, якщо тобі не важко! – усміхнувся Калеб. 

– Угу! – кивнула Лайла і миттєво підвелася з лави.