Частина 23: Злочин викрито!

*Новий світ. День 10. Обід*

Айвін поводився впевнено. Він знав, що нічого не крав, а усі ті підозри, які йому висловив Калеб — порожні. Так, він розумів думки чоловіка. На його могутніх плечах лежав борг та піклування про власну родину. Прибуток з крамниці — напряму впливає на те, що він та його найближчі жінки покладуть до свого рота цієї зими. 

Зникнення намиста, хто б його не взяв, це сильний удар по його грошах. Хоч парубок і не знав, що саме Калеб планує робити з грошами, та він розумів, що, незалежно від мети, ці гроші Калеб витратив би на сім'ю. 

Тим часом, Хельга та Лайла, а також Яшма, стояли на проході в кімнату і дивилися, як Калеб, чемно, але прискіпливо, перевіряв кімнату парубка. Сам Айвін, як головний підозрюваний, стояв у кімнаті. 

"Нічого, — думала Яшма, усіма силами намагаючись вдавати тривогу на обличчі. — Зараз він зазирне під ліжко, а там вже — усе буде вирішено! Щасти тобі знайти тут подружку чи нормальне життя, "милий" Айвіне! З репутацією крадія, ти тут за все життя не знайдеш нормальну дружину, а подітися тобі нікуди! Ще й дідусь тебе викине звідси — мені не доведеться нічого робити, — планувала майбутнє Яшма. — Адже Еміля батько викинув, а так — він прийде на твоє місце!"

*Новий світ. День 9. Ніч*

Яшма сиділа на підлозі. Якоб був неймовірно розлючений, а Еміль вийшов на розмову з Калебом. Наче побитий собака, дівчина опускала погляд і намагалася не дивитися на старосту, що досі сидів на ліжку, дивлячись на двері круглими очима. 

Раптом, двері відчинилися, а на порозі з'явився Еміль. На його обличчі був сум — розмова з Калебом точно не була легкою. Втім, Яшма також прочитала на ньому певний спокій. Кинувши добрий погляд на дівчину, Еміль подав їй руку та допоміг підвестися. 

— Отже так, — промовив Еміль, спираючись на стіл. — Твій план пішов за вітром! — одразу заявив він. — Ми з Яшмою тепер разом, а ти... Не знаю, роби з цим, що забажаєш! Але вона, — вказав він пальцем на дівчину. — Моя жінка! Моя! Ти зрозумів мене? — погрожував той батьку. — І якщо я побачу, що ти ще раз підіймаєш на неї руку, то одним поштовхом не закінчиться... 

— Та як ти посмів! — обурився раптом Якоб, до якого нарешті дійшов сенс слів його сина. — Я твій батько! Як смієш ти, глист, підіймати руку на мене?! Через кого? Через цю повію! Та я їй зараз! 

Якоб піднявся з ліжка і заніс руку для удару. Він знову хотів дати ляпаса по обличчю дівчини, яка вже опустила голову, закривши обличчя руками. Аж раптом — різкий рух з боку Еміля змусив чоловіка переглянути власні погляди. Прямий удар в око поставив Якоба на місце. 

Впавши назад на ліжко, староста лише тримався за власне обличчя, повертаючи думки, які син з нього вибив. 

— Геть! — обурився чоловік. 

— Що?! — випалив Еміль. 

— Геть звідси! — крикнув Якоб, але з місця не встав. — Йди, і щоб очі мої тебе не бачили! Ти — не мій більше син. Якщо ти такий дорослий, що гадаєш, що можеш підіймати руку на мене — геть! На вихід! — почав кричати чоловік. 

— Та будь ласка! — кинув Еміль і протягнув Яшмі долоню. Та інтуїтивно взяла її. — Ходімо! — сказав він і, разом з дівчиною, вони залишили хату старости, який продовжив сипати прокляттями їм у слід! 

Вийшовши надвір, пара пішла на прогулянку. Хоча прогулянкою це важко було назвати — Еміль йшов кудись, куди тільки він знав, а Яшма, спантеличена останніми подіями, просто йшла слідом. Хлопець повів її за село, до великого дерева, що росло посеред поля. 

— Що тепер робити? — запитала Яшма, хвилюючись за хлопця. Зрештою, це саме вона стала проблемою, що привела до бійки між батьком та сином. — Де ти тепер будеш жити? 

— А, — махнув рукою Еміль. — Вигадаю щось! Зараз мені важливіша ти! 

Чоловік підтягнув дівчину до себе і поцілував, вкладаючи Яшму на м'яку зелену траву. 

*Зараз*

Калеб вже перевірив тумбу, що стояла в кімнаті — так він нічого не знайшов. Не було намиста і в скрині для речей, що стояла неподалік. Чоловік вже почав сумніватися у тому, що Айвін якось пов'язаний з цим намистом. Подумки, він вже почав підбирати слова, які б він мусив сказати йому. Зрештою, він йому не повірив, провів обшуки, і зараз, якщо він нічого не знайде, вийде так, що звинувачення були безпідставними. 

Втім, коли чоловік провів рукою під ліжком, його шкіру зачепило щось довге і холодне, наче метал. Серце завмерло. Просунувши руку між ліжком та матрацом, чоловік підняв м'яку тканину і усі присутні помітили намисто, яке обережно висіло на товстій дерев'яній палиці, що слугувала частиною каркаса ліжка. 

У Айвіна, від побаченого, стиснуло подих. 

"А може... Це справді вона його спокушала?", — подумала Яшма, пригадуючи вчорашні події.