Частина 9: Сварки!

*Новий світ. День 9. Вечір*

Двері хати Якоба відчинилися так, наче в них буйвол врізався. Еміль, що сидів там і спокійно займався своїми справами, ледь не підстрибнув від несподіванки. Повернувшись, хлопець подивився на джерело шуму. 

— Яшмо? — запитав хлопець. 

Шок від різкої появи дівчини ще не пройшов, тому свою особливу пиху Еміль ще не встиг підключити. Та довгою їхня розмова і не була. Дівчина, зачинивши двері, стрімко наблизилася до хлопця і, вхопивши його за руку, — приклала її до своїх грудей. 

Ще більш збентежений Еміль лише підняв погляд зі своєї руки на обличчя дівчини. Але нічого, окрім залізної впевненості та розуміння того, що вона робить, — він не побачив. Трохи стиснувши руку, Еміль запевнився, що Яшма не проти. А дівчина, в свою чергу, зрозуміла це як позитивний сигнал. Одним легким рухом вона скинула з себе сукню, і та повисла на легкому поясі, який та вдягала просто задля краси. 

*В той же час*

— Навіщо ви це робите? — зміг знайти в собі сили хлопець, відштовхнувши нахабну аристократку від себе.

Пані Лів, плюснувшись на землю, лише здивовано дивилася на парубка. Ще ніхто й ніколи не давав їй гідної відсічі, відмовляючи їй в тому, чого вона бажала. А тут ще й фізично її штовхнули у землю і тепер вона, напівгола, сидить посеред лісу перед хлопцем, якого тільки-но намагалася схилити до розпусти. 

Підтягуючи штани, Айвін лише засуджуючи дивився на жінку. Вся та повага та пошана, яка була в нього до пані Лів — зараз стрімко випарювалася. А на зміну приходили гнів та розчарування. Тільки він було запевнився у Яшмі і вже навіть налаштовував себе морально на серйозну розмову з її опікунами, як тут втрутилася пані Лів, що усе зіпсувала. 

Розуміння того, що зараз дівчина, скоріш за все, плаче десь, гадаючи, що її зрадили, розчаровували хлопця. А думка про те, що йому тепер треба буде заспокоювати і переконувати дівчину в тому, що усе це — не його рук справа — лише сильніше добивала його. 

— Як тепер довести Яшмі, що в нас нічого не було, і що це ви до мене лізли? — запитав хлопець, відчитуючи панянку як провинену дитину. — Йдіть тепер і розкажіть їй про це! Адже те, що ми з нею ще не одружилися — не означає, що вона мені не подобається! 

— Ти посмів мене штовхнути? — запитала жінка, досі не вірячи в те, що щойно відбулося. Усе те, що говорив до цього хлопець, пройшло повз неї, наче ледь помітний вітер. 

— А як ще я мусив вас зупинити? — запитав хлопець. Втім, його обурення потроху спадало, адже він розумів, що якщо пані Лів скаже лише одне погане слово про нього — її брат вирішить його долю дуже неприємним чином. 

Щоб жінка трохи заспокоїлася, хлопець протягнув їй руку та допоміг встати. Аристократка досі дивилася на нього крижаним поглядом, наче він був дивною пташкою перед ситою змією. Жінка не знала, що саме зробити з хлопцем і Айвін це розумів. 

— Вдягніться... Будь ласка! — обережно попросив хлопець, відвівши погляд від тіла вельможі. 

Пані Лів, кинувши мигуючий погляд на власні голі груди, лише мовчки натягнула сукню, сховавши свої "прикраси". Хіть трохи відпустила її, тож зараз вона могла нормально мислити про те, що сталося. 

— Як мені тепер це пояснити Яшмі? — запитав хлопець. Голос його вже був не такий впевнений, адже погляд пані Лів був таким, наче вона вирішує долю парубка. 

— Мені байдуже, — без жодного інтересу відповіла вона. — Але якщо про це дізнаються — мій брат прийде по тебе, щоб захистити мою честь. 

— Але ж це ви почали! — злякався хлопець такій погрозі. 

— Йому вже буде байдуже! — спокійно відповіла жінка. Розвернувшись, вона пішла назад до села так, наче зараз нічого не сталося і вона нікому нічого не зіпсувала. 

Айвін, в свою чергу, лише повільно опустився на землю, спираючись на стовбур дерева і тримаючи голову руками. У горлі застряг огидний ком, який важко було проштовхнути вниз — хлопцю було зле від того, в якій ситуації він опинився. Стати зрадником проти волі та ще й потрапити на очі Яшми — вона не це аж ніяк не заслуговувала. 

*В той же час*

— Калебе, — крутився Якоб навколо чоловіка. — Я справді не знаю, що там наробив Еміль з Яшмою, але... Можливо...

— Навіть не думай! — відповів чоловік так, наче йшов Еміля стратити. — Я не видам за твого сина свою доньку. Моя Лайла заслуговує на більш якісну пару. 

— Ну що значить якісну, — намагався заспокоїти співрозмовника староста. — Ти подумай сам, я староста, та й ви з Хельгою — далеко не останні люди в селі. Цей шлюб буде вигідний нам обом... 

Раптом Калеб зупинився. Це було настільки несподівано, що Якоб ще кілька кроків вперед зробив, поки помітив, що йде один. Коли староста повернувся до нього, Калеб суворо подивився і, шумно вдихнувши гаряче повітря, промовив: