Частина 8: Зрада!

*Новий світ. День 9. Вечір*

Поки усі святкували шлюб Моллі та Тіріона, аристократка йшла у повний й безжальний наступ. Притиснувши Айвіна до стовбура якогось дерева, жінка терлася об нього усім тілом. Вона хапала його усюди, де могла дістати руками, брала його долоні і стискала ними себе, повільно намагалася зняти одяг з нього та з себе.

Хлопець, звичайно, був не на жарт переляканий такою поведінкою. Вельможа, що весь цей час здавалася йому найспокійнішою жінкою, зараз поводилася так, наче наступний день вона вже не зустріне! 

Жінка цілувала його, стискала та щипала аж до болю, а подекуди — навіть вгризалася в його тіло та одяг. Пані Лів зараз була найгіршою! Світлана, що своїми огидними пальцями обмацала його усього у тій крамниці, Яшма, що так агресивно зваблювала його на озері — навіть разом ці дві жінки не могли б і поруч стояти за розбещеністю з аристократкою. 

А найгіршим було те, що хлопець навіть не міг нічого зробити. Пані Лів діяла настільки сильно та агресивно, що якби юнак почав вириватися з її полону — він би точно якось зашкодив жінці. А тоді — лише питанням часу була б поява її брата, який би, скоріш за все, спустив би шкіру з хлопця. 

— О, бачу, що ти вже готовий! — промовила хтиво пані Лів, мацаючи хлопця нижче поясу. — В мене ніколи не було чоловіка, тож пробач, якщо я вже буду необережною! 

З цими словами, жінка штовхнула парубка у дерево. Та так, що той аж головою вдарився, на секунду переставши чинити опір шаленому бажанню вельможі. Пані Лів цією секундою скористалася — і таки змогла приспустити з хлопця його штани. Лише в останню мить юнак вхопив одяг, втримуючи його на собі. 

— Не пручайся! — наказувала аристократка. — Тобі сподобається! 

— Мені вже не подобається, пустіть! — випалив юнак, поклавши долоню на голову жінки, аби зупинити ту: пані Лів вже готова була зубами вчепитися в одяг Айвіна. 

— Я завжди отримую те, чого хочу! — погрожувала вона. — Тобі лише вибір — віддатися під примусом, або за бажанням! 

Айвін розумів, що жінка була готова йти до останнього. Пані Лів дійсно не звикла отримувати відмову, а тому шансів домовитися з нею на словах — у Айвіна просто не було. Втім, за боротьбою з хтивістю вельможі, юнак не помітив головне — Яшму. Дівчина, що з'явилася наче нізвідки, зараз ображено дивилася на них, стоячи метрів за двадцять позаду. 

Пані Лів, краєм ока помітивши потенційну суперницю, миттєво вигадала план, що зіпсував би їхні стосунки. Хижо посміхнувшись, пані Лів голосно застогнала, після чого обернулася на Яшму і зробила жест, ніби витирає губи. Як вона і планувала — цього було достатньо, щоб дівчина зробила хибні висновки і пішла від них, залишаючи свого "колишнього" хлопця на поталу аристократці. 

Айвін, ставши свідком такої підступності, на мить втратив дар мови. Він не міг повірити, що завжди спокійна, чемна, добра та вишукана пані Лів — робить отакі от речі. Опустивши голову, юнак лише помітив обличчя пані Лів, яке було прикрашено хижою, але дуже задоволеною, посмішкою. 

— Тепер вона не заважатиме нам! — промовила вельможа і, скинувши петлю своєї сукні, оголила тіло вище поясу. 

*В той же час*

"Як він міг?" — думала Яшма.

Стрімко виходячи з лісу, дівчина розривалася між двома станами. З одного боку — вона хотіла впасти у лють та несамовитий гнів на Айвіна. З іншого — у відчай. Адже він, як виявилося, просто свиня! Він наобіцяв їй чарівних мрій, ігнорував її залицяння і поводив себе прохолодно, коли дівчина бажала тепла. І зовсім йому не було байдуже, що вона — колишня повія. Бо як випала перша ж можливість замінити її — він нею скористався. Навіть, якщо ця заміна — нездійсненна мрія. 

Яшма вже неодноразово порівнювала себе з аристократкою. Так, пані Лів була красивіша, привабливіша, чистіша. Звичайно, форми у вельможі були не такі пишні, як у неї, та Яшма і не знала, що саме подобалося хлопцю. Але пан Хромар ніколи не віддасть свою сестру за дружини простолюдина — дівчина також це розуміла. А тому цей зв'язок, свідком якого вона стала, нічого — окрім як розвага. 

І саме розуміння того, що її проміняли на разове задоволення, що її почуттями нахабно поступилися задля аморфної вигоди, усвідомлення того, що вона, знову довірившись комусь, вкотре наступила на гострий шип — саме це і добивало дівчину. 

"Я був з тобою до того, як дізнався про твоє минуле, я залишився після! А Айвін залишиться?", — пролетів спогад про слова, які дівчина почула від Еміля. 

Яшма вже здогадалася, що має зробити. Тепер вона повністю усвідомила те, що говорив їй колишній. Вийшовши з лісу, дівчина змахнула сльози і пішла в село, тримаючи в голові шлях до хатини старости. 

Образа на Айвіна не давала їй спокійно заплющити очі на факт зради. Вже ніяких розмов про спільне майбутнє чи про весілля бути не могло. Яшма вже чітко розуміла, що її доля не перетинається з долею нового в селі парубка. 

"Я стільки усього зробила для нього... Я намагалася бути найліпшою! Чому... Чому він зрадив мене? Чого йому не вистачало?", — ці думки не покидали голову дівчини.