Частина 2: Подвійна несподіванка!

*Новий світ. День 9. Майже ніч*

— Мамо, ти як? — запитала Лайла, звернувши увагу на те, що Хельга йде якось кволо. 

— Оу, та нормально, — усміхнулася жінка. — Просто ногу трохи відсиділа, а тут батько раптом так несподівано попросив принести яблука. 

Вони з Лайлою тільки й встигли, що відійти від загального застілля. Гучні голоси, дзвін посуду, а також запах різноманітних страв — усе це ще було позаду, тож дух свята ще був із ними. І хоч що Лайла, що Хельга — вже давно наїлися від душі, та залишати весілля Тіріона та Моллі їм зовсім не хотілося. 

— Мамо, а як ти гадаєш, я подобаюся Емілю? — раптом запитала дівчина. 

Це питання поставило Хельгу в глухий кут. Відверто кажучи, жінка й сама не знала, як син старости ставиться до її доньки. З одного боку: слова Яшми про те, що це саме Еміль пустив дурну чутку про неї — не давали спокою. 

Залишалося відкрите питання: "Як швидко Лайла зробить щось, що Еміль захоче зруйнувати і її репутацію?". Так, звичайно, якщо це станеться — Калеб дуже добре пояснить у "тісному контакті", що паплюжити добре ім'я Лайли — погана ідея. Та, в такому разі, самій дівчині вже нічого не дасть побиття Еміля. 

З іншого боку: Еміль не виявляв якоїсь ворожості чи огиди, навпаки — він намагався робити компліменти, бути чемним та відкритим. Хоча прямо він ще й не говорив, що Лайла йому подобається, та, зрештою, вони вже й давно не діти, щоб голосно кричати на дворі, хто за кого вийде заміж у майбутньому. 

А ще була проблема — Хельга нещодавно сказала, що Айвін непрямо відмовився від Лайли. Остання, звичайно, сприйняла цей факт по-дорослому — принаймні так це виглядало... А от що буде, якщо ще й Еміль відмовиться — питання. І Хельга опинялася перед складним вибором. 

У першому варіанті, жінка могла б припустити, що Еміль зацікавився нею. Це, звичайно, прямо зараз допоможе Лайлі і та заспокоїться, отримавши позитивне підтвердження. Недоліками цього варіанту було те, що Хельга вже говорила доньці, що та зможе перемогти Яшму у "дуелі" за серце й увагу Айвіна. Чим закінчиться повторення цього сценарію — загадка.

У другому варіанті, жінка не підтверджувала б припущення того, що Лайла цікава Емілю. Або вона б сказала, що не може цього знати з упевненістю, що, зрештою, рівноцінно прямій відмові. Це могло б прямо тут і зараз засмутити її улюблену дівчинку, але це не побудувало б скляних мрій та очікувань, що могли б дуже боляче розбитися. 

— Я не знаю, доню, — знизала плечима Хельга. — Але я знаю лише одне — тобі ми з батьком підберемо лише найкращого чоловіка, повір мені! Для мене та Калеба, ти — найдорожчий скарб. Тож першому зустрічному ми тебе не віддамо! 

Лайла посміхнулася, почувши це. Їй було дуже приємно це чути, адже вона сама не мала такої спостережливості як батько, і такої мудрості як мати. Дівчина, чесно перед собою, навіть не могла б сказати, чи подобалася вона насправді Айвіну чи Емілю. Обидва хлопці поводилися чемно перед нею, та після відмови Айвіна — Лайла вже й не знала, чого чекати від Еміля.

Коли вони наблизилися до хати Якоба, Хельга запідозрила недобре. Проста материнська інтуїція охопила раптом її серце. І присмак цієї інтуїції був геть дурним. Лайла вже потягнулася до дверей, щоб постукати в них, а Хельга відчула, що дуже сильно не хоче, щоб донька турбувала те, що знаходилося у хаті. 

Лише коли Лайла відбила дрібний ритм, а з того боку почулося ввічливе "відчинено" — Хельга зрозуміла, що так сильно не подобалося їй. Тихий, ледь помітний стогін, який можна було вловити майже на самому кордоні слуху. І це не був стогін болю чи страждання. Це був тихий, нерівномірний стогін, що належав жінці. Коли Лайла відчинила двері, серце Хельги пропустило кілька ударів. А сама Лайла, від несподіванки, не змогла зробити ані кроку, так і застигнувши з піднятою рукою. 

Там, у хаті, прямісінько в центрі, стояв стіл. А на тому столі, спершись на нього, Еміль з Яшмою піддавалися розпусті. І, судячи з Яшми — вона була не проти і їй це навіть подобалося. Поява двох нових гостей аж ніяк не завадила їм і вони, наче нічого не відбулося, навіть не збавили темпу свого злочинного кохання. Яшма лише вільною рукою, іншу тримав Еміль, намагалася приховати власні голі груди.

Якби Лайла відчинила двері у саму безодню — це б налякало Хельгу менше. А найсильніший удар припав на Лайлу. Дівчина, дивлячись як її, ще нещодавно, подруга забирає у неї ще й другого хлопця — мовчки стояла, піджимаючи тремтячі губи. Хотілося заплакати, але гідність не дозволяла цього зробити. Не витримавши, Лайла заховала обличчя руками і, розвернувшись, побігла кудись у пітьму ночі. 

Лише зникнення доньки змусило Хельгу вийти зі ступору. Озирнувшись на слід Лайли, Хельга повернула голову на Яшму. Погляд жінки був злим, адже подруга перейшла усі припустимі межі. 

— Що це означає? — грізно промовила Хельга, звертаючись навіть не до неї, а до Еміля. 

— Хельго, — уривчастим голосом промовила Яшма. — Я тобі усе поясню потім... 

Втім, говорячи це, вона навіть не прикрилася. Вчепившись у стіл, Яшма лише сильніше задерла ногу, даючи Емілю більше "можливостей" зробити їй приємно.