Частина 1: Неприємна новина!

*Новий світ. День 9. Майже ніч*

— Лайло, — покликала Хельга. 

Мати сиділа поруч з донькою, яка, наївшись, вже просто спостерігала за усіма присутніми. Еміля з Якобом не було поруч, а Айвін сидів так далеко від неї, що вона навіть не намагалася спостерігати за ним. Та раптове звернення матері звучало тривожно. Якщо весь вечір жінка була бадьорою та життєрадісною, то зараз її голос звучав трохи похмуро, наче вона хотіла повідомити доньці щось важливе чи навіть — небезпечне. 

Калеб та Якоб, як чоловіки, пішли ненадовго "прогулятися" — кількість випитого та з'їденого тиснула на них, тож за столом жінки залишилися наодинці. Піднявши голову на мачуху, Лайла уважно подивилася в її очі. Хельга поклала на неї заспокійливий, трохи сумний, погляд.

— Щось сталося, мамо? — запитала обережно дівчина, трохи лякаючись ймовірної відповіді. 

— Здається, що ми з тобою програли битву за Айвіна... — повідомила жінка і, поклавши дитині руку на голову, притиснула її до себе. 

Лайла, що не одразу зрозуміла, про що мова, тільки мовчки піддалася мачусі. Тільки через деякий час вона зрозуміла, що мати казала про те, що Айвін не зацікавлений у союзі з нею. Настрій миттєво зіпсувався. Хоч вона і пам'ятала про те, що її батьки перевіряють надійність Еміля, та новина про відмову Айвіна не пройшла безслідно. 

Розуміння того, що обрали не її, гидко вдарило дівчину у самісіньку голову, дякувати, що вона сиділа — це трохи полегшило справу. Хельга, відчувши зміну настрою доньки, лише міцніше притиснула її, а також активніше почала нагладжувати її голову своєю долонею. 

— Я сьогодні розмовляла з Яшмою, — почала Хельга. — Ну, коли усі готувалися до свята... 

Жінка взяла невелику паузу і випила свій кухоль напою, що був поруч весь цей час. Квас приємно вдарив, і Хельга, притиснувши кулачком власний ніс, затягнула паузу. 

— Тоді, — продовжила вона, — Яшма і сказала мені, що Айвін вже подумував над тим, щоб взяти її собі в дружини. Гадаю, що вона не брехала, адже посміхалася, наче кішка, та й Айвін постійно біля неї, наче вони про все вже домовилися. 

— Зрозуміло, — кивнула Лайла. 

Це була єдина репліка, яку вона озвучила вголос. Втім, незважаючи на це, в душі дівчини відбувалася справжня суперечка. Вона зі своїм внутрішнім "я" намагалася зрозуміти, чому сталося саме так, як сталося. Це було більше схоже не на битву, де є переможець і переможений. Це були наслідки випадкової пожежі, де обидва залишилися ні з чим, і тепер єдине, що їм залишилося робити — намагатися зрозуміти, коли усе пішло шкереберть. 

Та для Хельги, що й досі гарно пам'ятала сльози дівчини, коли юнак не погодився скуштувати той яблучний пиріг, ця самотня репліка виглядала так, як виглядає початок катастрофи. Коли вогонь вже достатньо сильно розгорівся — і тепер його вже неможливо загасити. Але, разом з цим, цілий ліс ще не палає — вогонь тільки наближається до першого сухого дерева. 

— Як ти? — обережно, наче перевіряючи підґрунтя, запитала жінка. 

Лайла, знову почувши рідний голос, кивнула, наче виходячи зі сну. Знов повернувшись до матері, дівчина лише посміхнулася. І, хоч усмішка й вийшла крива та вимушена, але вона показувала стійкість, з якою дівчина прийняла цю новину. 

— Все добре, мамо, — повідомила Лайла. — Зрештою, тепер я можу більше сфокусуватися на кандидатурі Еміля! — знизала плечима вона. — Так, неприємно, що так вийшло з Айвіном, але... Батько казав, що, що б не сталося, — все на краще! Я впевнена, що він підбере мені гарного чоловіка, тож я довіряю йому! 

Хельга, якийсь час лише здивовано дивилася на дівчину. 

"Неймовірно! — думала жінка. — Лайла так швидко змужніла! Тільки нещодавно вона ревіла у власну подушку й трусилася, наче осінній лист... А тепер вона так сміливо прийняла цю новину!"

Усміхнувшись, жінка міцно обійняла доньку, радіючи за те, що її дівчинка стала вже такою дорослою. 

— Так, тут ти маєш рацію! — кивнула жінка. — Усе буде добре! 

Усміхаючись, жінки переглянулися і трошки посміялися. Лайла — від несподіванки. Новина, звичайно, була неприємна. Та, разом з цим, до дівчини також прийшло певне полегшення! Весь цей час вона хвилювалася, адже боялася, що програє Яшмі. Її суперниця була ліпша за неї, як вважала Лайла, в усьому: досвідченіша, доросліша, вродливіша, мала ліпші форми, що вже казати — Яшма навіть була вище за зростом! 

Якби цього було замало — так Айвін ще й весь час пропадав у трактирі! Лайла розуміла, що він там жив, працював і допомагав. Та це лише грало на руку Яшмі — аж ніяк не їй! А тепер, коли усе вже стало відомо — до дівчини прийшло полегшення, адже більше не треба було конкурувати з тією, з ким вона взагалі не могла порівняти себе навіть подумки!

А Хельга сміялася, адже раділа, що її донька не впала в істерику і дуже свідомо й "по-дорослому" сприйняла новину про відмову. Зрештою, це справді був не кінець для Лайли — Еміль, а ще й купа інших хлопців на селі, завжди могли стати наступними кандидатами у чоловіки. Лайла — гарна й працьовита дівчина — така довго сидіти "в дівках" не буде. 

— О, а ось і дівчата сміються! — посміхаючись, повернувся Калеб.