Частина 30: Плани.

*Новий світ. День 3. Опівдні*

У хаті Калеба та Хельги була обідня перерва. Крамничка вже принесла деякий прибуток — кілька селян зайшли купити базових речей, що завжди необхідні в хаті. Але Лайла все одно провела пів дня нудьгуючи. Її не дуже цікавило стояти за прилавком цілий день, особливо після новин про те, що Айвін з'їв її пиріг і той сподобався юнаку. Дівчина весь час провела в теплих мріях, наче в чарівній казці. 

Батьки, звичайно, не пропустили повз вуха настрій доньки. Вони раділи, що дівчині стало легше не тільки від їхньої підтримки, але ще й від взаємності з боку Айвіна. Ані Хельга, ані Калеб вже не думали про те непорозуміння, коли хлопець відмовив дівчині. 

— Мамо, — промовила раптом Лайла, відволікшись від їжі, що стояла на столі. — А можна буде яблук виміняти чи придбати?

— Хочеш знову пиріг зробити? — посміхнулася Хельга, що читала дівчину наче розгорнуту книгу. 

— Так, — посміхнулася Лайла. — Навіть два! 

— Два?! — здивувалася жінка. 

— Угу, — кивнула дівчина. — Один вам із батьком, один Айвіну! 

— Ти б не квапилася поки з Айвіном, — промовив Калеб, також припинивши їсти. — Хай трохи часу пройде. Не варто набридати людині! 

— Якщо ти так кажеш, батьку... — промовила Лайла. Вона не була в захваті від слів Калеба, але й про непокору не думала. — Тоді хоча б тобі з мамою! 

— Звичайно, що можна, — усміхнулася Хельга. — Візьми гроші чи он зерна, поміняй скільки потрібно буде! 

Дівчина кивнула і продовжила їсти, а ось Калеб поки не наважувався повертатися до своєї миски. Чоловік наче хвилювався через щось. Це було майже непомітно, тільки задумливий погляд, який він спрямував у протилежну стіну, видавав його схвильованість. Хельга першою відчула це. Поклавши у руку чоловіка свою м'яку долоню, вона зазирнула в його очі, намагаючись знайти в них джерело хвилювань. 

— Що сталося, любий? — запитала нарешті вона. — Чого ти не їси? 

— Я вранці мав одну розмову з Якобом... — "пішов в обхід" чоловік. — Він розповідав мені про свої турботи, про те, що його хвилює... 

Хельга та Лайла, що сиділи поруч, лише кивали, слухаючи чоловіка. 

— Ну і він розповів мені про те, що хвилюється, що його Еміль "засидівся у хлопцях"! — видав раптом Калеб. — Попросив мене попитати тебе, Лайло, що ти думаєш про його сина! Ні, я пам'ятаю, що тобі подобається Айвін, але...

Лайла, що не чекала на подібну розв'язку, ледь не впустила ложку з кашею. Втупивши погляд у тарілку, дівчина замислилася над почутим. Звичайно, вона пам'ятала ставлення Яшми до Еміля, а також її слова про нього. Але Лайла не знала, що саме сталося між нею та хлопцем — Яшма ніколи не ділилася подробицями їхнього непорозуміння. Вона тільки і чула від неї, що образи у бік сина старости. 

Втім, Лайлу також хвилювала її різниця у віці з Емілем. Вона була на дев'ять років молодша за нього, а це вже не маленька цифра. А ще був Айвін, який подобався їй. Хоча вона бачила Еміля і не могла сказати про нього, як про потвору чи непривабливу людину.

— Не відмовляйся одразу, — підтримала мати чоловіка. — Тебе прямо зараз ніхто не видає заміж, просто хоча б подумай! Раптом, не вийде з Айвіном. Може він навіть не залишиться у нашому селі. 

— Я... — задумливо промовила Лайла. — Я не знаю, якщо чесно... 

— Якщо хочеш, я можу попитати Яшму про Еміля, — запропонувала Хельга. — Хоча б дізнаємось, чого вони ворогують! 

— Так, я також буду придивлятися до нього, — підтримав Калеб. 

*В той же час*

— Ну як, смачно було? — промовила дівчина, грайливо подивившись на хлопця. 

— Так, дуже! — кивав Айвін, запиваючи смачну смажену картоплю кухолем прохолодного молока. 

— Я готувала! — повідомила Яшма.

Картопля, яку дівчина добре просмажила з різними пахучими травами та великою кількістю олії, мала тонку, але дуже хрустку скоринку. А поєднання усього цього з прохолодним молоком, що наче м'яка ковдра, вкривало язик та шлунок — робило цю страву неймовірно смачною, попри її простоту. 

Яшма дуже уважно готувала це. Вона пам'ятала про те, що "шлях до серця лежить через шлунок", але й при цьому, вона мала досвід того, настільки погано виглядав Айвін, коли вона його перегодувала. Повторити цю жахливу помилку — було б дуже прикро. А дівчина ще й хотіла, щоб у хлопця залишилися сили на те, щоб вночі він міг "порадувати" її. 

Усі речі, які вона випрала за першу половину дня, вже сушилися на вулиці під спекотним сонцем. Через якийсь час — вона піде знімати усе це, а ввечері, коли вже час буде йти спати — вони підуть на озеро. 

— Дуже смачно, — ще раз подякував Айвін. — Давай я допоможу тобі! 

— Ні-ні, — промовила дівчина, підіймаючись з власного місця. — Ти сиди, я усе зроблю сама! Ти вже мені допоміг сьогодні, коли перетягав ті важезні кошики з речами! Я б сама три роки несла б їх, а ти он — сильний чоловік! — зробила вона комплімент наостанок і, кинувши грайливий прищур, розвернулася до кухні, забрав із собою брудний посуд.