Частина 19: Дві родини!

*Новий світ. День 8. Опівдні*

— Пригощайтеся, — промовив Якоб, підсовуючи тарілки зі стравами своїм гостям. 

В хаті панувала атмосфера затишку та добробуту. Староста підготувався і приготував гарне частування, аби вразити Хельгу та Калеба, а також і Лайлу. Еміль, звичайно, не вклав жодної краплинки зусиль в захід — цей обід був потрібен лише його батьку. 

Та на допомогу раптом прийшли гості, що принесли з собою пиріжків, а також кілька легких салатів. Це трохи розбавило простий стіл, а також створило доволі затишну атмосферу, наче їхні родини вже давно були знайомі і тепер тільки і чекали на шлюб їхніх дітей. 

— Лайла, це ти готувала ці пиріжки? — промовив Якоб, відкушуючи великий шмат від пиріжка, що мав чудову картопляну начинку. 

— Угу, — кивнула дівчина. — Там ще десь є з м'ясом та з капустою! 

— Дійсно смачно, — промовив Еміль, роздивляючись начинку свого пиріжка. — У мене з м'ясом! — додав він, посміхнувшись.

Якоб лише посміхнувся, радіючи з того, що його син не соромить його перед гостями. 

— Ну як ви, друзі? — запитав Якоб. — Як ідуть справи у крамниці?

— Та все чудово, — знизав плечима Калеб. — Он нещодавно, пані Лів продала нам одне зі своїх намист. Дорого вийшло, та на ярмарку ми відіб'ємо усю суму ледь не вдвічі! 

Хельга від почутого точно не була у захваті. Під столом, вона легенько торкнулася ноги чоловіка, натякаючи тому на мовчання. Калеб швидко зрозумів натяк і різко змінив тему, переводячи розмову в інший бік. 

— До речі, — випалив той. — Завтра ж весілля Тіріона та Моллі! Ви підготувалися? 

— Так, — кивнув Якоб. — Ми трошки допоможемо їм з організацією цього заходу, адже молодятам зараз доволі важко, стільки всього попереду! Ще й спільний побут облаштовувати! 

Чоловіки посміялися, Хельга з Лайлою лише посміхнулися. І тільки Еміль ніяк не відреагував, продовжуючи точити свій пиріжок. 

— Ми також погодилися допомогти їм! Свято ж збере усе село, ще й аристократи приїдуть, от ми трохи з їжею і допоможемо, — кивнула Хельга. — Бо Моллі з мамою збожеволіють вдвох на усе село готувати. 

— Я бачився з Тіріоном, — раптом подав голос Еміль. — Він сказав, що в них вже майже усе готово... 

— Ну, то краще! — підтримав Калеб. — До речі, а що плануєте на ярмарку? 

— Та те, що і усі, напевно, — розвів руками Якоб. 

Поки чоловіки обмінювалися порожніми словами, Лайла кидала погляди на Еміля. Той перехоплював частину з них. Коли це ставалося, вони завмирали і подовгу дивилися одне на одного, та дівчина завжди перша відводила очі, соромлячись чужого хлопця. Хельга, як турботлива мати, помічала, що роблять діти, але реакції ніякої не давала. 

— До речі, — тихо промовив Еміль, звертаючись до Лайли. Від несподіванки, дівчина миттєво підняла голову і подивилася на хлопця. — Той твій пиріг, який ти приносила... Це... Я не знаю як, але в тебе золоті руки! 

— Ой, — засоромилася дівчина. — Дякую! — відповіла вона, опускаючи погляд. Її щоки миттєво почервоніли, а пальці крутили ложку так, наче вона була з золота і дівчині хотілося ліпше її роздивитися. 

— Якщо чесно, — посміхнувся Еміль. — В моменті, я був готовий довіку збирати для тебе яблука, аби тільки смакувати такими пирогами! — додав він жарт, який ще сильніше змусив дівчину спалахнути рум'янцем. 

— Ну все-все, — посміхнувся Якоб, зупиняючи сина. — Припини, бачиш же, що Лайлі ніяково! Хоча це правда, пиріг був надзвичайно смачним! 

— Перепрошую, — підняв руки в ліктях Еміль. — Але, пані Хельго, можна запитати: це ви так навчили Лайлу готувати?

— Так, — кивнула жінка, — але вона й сама велику практику мала. І деякі страви, в результаті, в неї виходять навіть ліпші за мої! 

— Що називається "учень перевершив майстра"! — з повагою кивнув хлопець. 

— Тільки не називай мене пані, — посміхнулася жінка. — А то я відчуваю себе старою! 

— О, ні, — миттєво обурився хлопець. — Що ви, я в жодному разі не мав це на увазі! Ви неймовірно молода та вродлива жінка! Я міг би ще довго описувати вашу красу, але поруч сидить ваш чоловік і я, чесно кажучи, боюся. Бо якщо пан Калеб приревнує — від мене мокрого місця не залишиться! 

На мить, усі зайшлися сміхом, а Еміль лише з посмішкою кивав. 

— Цю жінку я тобі не віддам, — пожартував у відповідь Калеб. — Але в мене є й інша! — засміявся він, дивлячись на Якоба. Той, в свою чергу, миттєво підтримав і зареготів у відповідь. А Лайла тільки сиділа і червоніла від кількості компліментів та гарних слів в її адресу. 

"Чого це Еміль так розсипається в компліментах? — замислилася Хельга. — Він же у Яшму втріскався по самі вуха... Невже так швидко розлюбив?"

*Рідний світ. День -2. Опівдні*

Вирвавшись з крамниці, юнак побіг до хліва. Коли він побачив знайомі рідні стіни, він випустив у сніг усі свої покупки і, впавши на коліна, почав збирати цей сніг в руки. Йому було байдуже до холоду, байдуже до вологи та можливі ризики! Парубок лише хотів відмитися, скинути з себе навіть спогади про ту Світлану, що, скориставшись його скрутним становищем, і обмацала, і облизала його усього.