Частина 18: Тиша перед Штормом!

*Новий світ. День 8. Ранок*

Калеб з Хельгою йшли працювати. Вони вийшли трохи раніше, бо Лайлі не спалося і вона завчасно усе приготувала. Приємне відчуття, яке охоплює людину, коли йде кудись удосвіта. Коли зустрічає сонце ще на сході, а прохолодний ранковий вітер приємно обдуває обличчя. Порожні стежинки, що тягнулися між хатинками, ще більше посилювали цей ефект. 

— Якоб пропонує нашим родинам зібратися на спільному обіді, — раптом промовив Калеб. — Кличе до себе.

— А ти що? — запитала жінка. 

— Я погодився, — чесно відповів він. — А чому ні? Якоб — гарний чоловік. Еміль... Я не знаю, що вже в них з Яшмою там сталося, але чому б не спробувати? Якщо не одружаться, то хоча б познайомимося тісніше. А то живемо в одному селі, а знаємо одне одного так собі...

— Добре, — знизала плечами Хельга. 

— І все? — перепитав Калеб, не вірячи в те, що отак легко його дружина прийме цю новину. Особливо враховуючи те, що вона більше "вболіває" за Айвіна. 

— І все, — посміхнулася дружина, зрозумівши думки чоловіка. — Ні, а справді, чому б не погодитися? Це ж просто обід, тож справді — хоча б познайомимося ближче! — погодилася вона. — А коли обід цей?

— Сьогодні... — промовив Калеб. 

— Сьогодні?! — випалила дружина, не чекаючи, що зустріч відбудеться так скоро. 

— Ну... Так... — знизав плечима коханий. 

— Це жахливо! Треба ж приготувати щось, не приходити ж з порожніми руками?! — промовила жінка. — Чекай тут! Я скажу Лайлі, щоб зробила щось! — повідомила вона і, розвернувшись, пішла назад до хати. 

*В той же час*

В хаті Моллі відбувалася важлива нарада. Сидячи за великим квадратним столом, проговорювали питання шлюбу та весілля. Тіріон, як єдиний представник з боку своєї сім'ї, брав безпосередню участь у цій нараді. Втім, і родичі дівчини також розуміли становище молодої пари. 

— Знаєте, — почав Тіріон. — Я хотів би ще раз подякувати, що... Що виростили таку чарівну дівчину, і що погодилися видати її за мене! Чесно... Я неймовірно ціную це! 

— А чого ж мені не віддати її? — посміхнувся у відповідь старий чоловік. — Ти — хлопець гарний, працьовитий. Завжди при справі тебе бачив. Поважаєш жінок та дорослих — чого ще треба?! 

— Ну не розбещуйте, — промовив Тіріон. — Але дякую, мені дуже приємно! 

— А мені як приємно! — засміявся дідусь. — Ну то що, завтра зіграємо весілля? 

— Так, — червоніла від радості Моллі. — Давайте!

— Отже, — промовив чоловік. — Меблі — не проблема. Я домовлюся з Ларсом — він завжди дає столи та лави на такі заходи. Так само і напої — в нас є певний запас, але в трактирі візьмемо ще. Витрати на це беремо на себе ми, — повідомив батько дівчини. Тіріон, погоджуючись, кивнув. 

— Страви вже готові, — повідомила мати Моллі. — Їх лише замішати треба, але то питання вирішити можна швидко. Та й не одразу ж усе виставлятимемо. 

— Ну і чудово... — розвів руками глава сімейства. — Тоді на цьому, власне, і все... Весілля проведемо як і домовлялися?

Усі присутні кивнули. На цьому — розмову було завершено. Усі нюанси і деталі і без того обговорювалися кілька днів, тож ця бесіда стала просто підсумковим фіналом, де усі дійшли єдиної думки. 

— Я так рада, — раптом промовила Моллі. — Що ми нарешті дійшли до цього. Сподіваюся, усе буде добре. 

— Я також радий, — посміхнувся мисливець. — І звичайно, що усе буде добре, та й що тут казати!

*В той самий час*

Айвін лежав у своїй кімнаті в трактирі. Ліжко було неймовірно м'яким і зручним — в десятки разів ліпше, аніж в нього було в рідному світі, у хаті батьків. І в мільйон разів ліпше й зручніше, ніж старий спальний мішок, в якому він спав на сіні в хліву. Життя потроху налагоджувалось, і це не могло не тішити. 

Занурившись у власні думки, хлопець і не одразу помітив стукіт у свої двері. Піднявшись на ліктях, він дозволив увійти. Через секунду — на нього дивилася Яшма, напоказ надувши губки і склавши руки під грудями. 

— Чого не відповідаєш, коли кличу? — запитала вона. 

— Пробач, — знизав плечима Айвін. — Не чув. 

— Можна увійти? 

— Звичайно! 

Яшма зайшла і зачинила за собою двері. Не чекаючи особливого запрошення, вона плюхнулася на ліжко поруч з хлопцем, поклавши на нього ногу, наче він був її трофеєм, який вона захищала від інших. 

— Приходив батько Моллі, — посміхнулася дівчина. 

— І що?

— Просив меблі та напої на весілля! — пояснила Яшма. — Ой, я ж забула тобі про це розповісти... Ми-то усі вже прийняли це запрошення, а ти — людина нова. До речі, це та причина, з якою ти перестав жити з Тіріоном? 

— Ага! — відповів Айвін.