Частина 13: Примирення

*Новий світ. День 6. Опівдні*

Побачивши Айвіна, Яшма миттєво зрозуміла, про що казала подруга, коли говорила їй стежити за руками. У вільній руці хлопець тримав шмат м'яса в тканині, з якої вже падали крапельки води. Злякавшись за здоров'я парубка, Яшма зачинила двері, і наблизилася до нього. Опустивши його руку, якою він мацав щоку, сама легенько доторкнулася. Тихе шипіння та заплющене від болю око красномовно пояснили дівчині, що вона перестаралася з силою ударів. 

— Пробач, — промовила Яшма, а на її очах знову з'явилися сльози. 

— Нічого, — відповів Айвін. Хоч м'ясо і полегшило набряк, але з роздутою щокою все ще важко було говорити. 

Замість слів, дівчина просто обійняла хлопця, увіткнувшись носом в його плече. Їй було соромно за свій вчинок, а також лячно. Яшма боялася того, що оцей її "вибрик" зіграє злий жарт з нею. Страх того, що парубок тепер не захоче будувати з нею жодних стосунків, дійсно лякав її. 

Відпустивши парубка, дівчина опустила погляд і, дивлячись йому в плече, намагалася знайти хоча б якесь виправдання своїм вчинкам. Айвін, бачачи те, як сильно тремтить нижня губа дівчини, взяв її за руку.

— Пробач, — пискнула дівчина. — Я просто... Ну... Мені так образливо стало від... Ну що ти не розповів... — Яшма намагалася підібрати слова, але адекватного пояснення в неї просто не було. 

— Ти пробач, — ледь промовив хлопець. — Потрібно було тобі одразу сказати... 

Але на більше — хлопця не вистачило. Яшма, дивлячись на це, вихопила з його рук ще морожене м'ясо і піднесла до щоки хлопця. Їй було приємно попіклуватися про нього. Та ще приємніше було від того, що парубок не образився на неї. 

Сидячи поруч, вони просто дивилися одне на одного. Айвін бачив, як Яшма розглядає його обличчя. Її великі вродливі очі, наче два гігантських сонця, дивилися на парубка не то з любов'ю, не то з бажанням. Дивлячись в них, юнак бачив, що їй соромно за свою грубість. Але, в той самий час, йому було приємно те, що їй не байдуже на нього. 

Посунувшись трохи вперед, дівчина вперлася у плече хлопця. Айвін знов відчув її форми, що тиснули на його шкіру. Опустивши погляд, юнак зрозумів, наскільки близько до нього підсунулася Яшма. Та коли він підняв очі, то минулого сорому він вже не бачив. Тепер на нього дивилася дика пума, бурштин очей якої пропалював у хлопцеві дірку. 

— Одразу кажу, — промовив Айвін і трохи посунувся далі. — Не треба! 

— Та заспокойся, — посміхнулася дівчина так, наче перед нею сидів полонений, що тремтів за своє життя. — Я пам'ятаю. Просто хочу бути ближче, тож розслабся! 

Якийсь час Яшма ще доглядала за Айвіном. Але вже скоро хлопцю стало ніяково від того, що з ним стільки возяться через банальний набряк. Тому він, віддавши шмат м'яса дівчині, пішов до Ларса, аби попросити в нього якусь роботу. 

Парубок відчував глибоку повагу до старого трактирника, бабці Астрід та Яшми — вони усі ставилися до нього як до родича, що приїхав до них. Вони навіть віддали йому безкоштовно кімнату, щоб той не ночував під відкритим небом. Тому хлопець не бажав лінуватися та зловживати добротою людей. 

Ледь не до самої ночі хлопець робив усе, що можна було зробити в трактирі: колов дрова, мив посуд, допомагав на кухні, протирав столи та інші меблі, носив барильця — намагався допомогти усім й усюди. Зупинився він лише тоді, коли до нього підійшла Яшма і, поклавши тому долоню на плече, зупинила хлопця, звільнивши його від подальшої роботи. Вже навіть усі відвідувачі закінчили вечеряти, тож дівчина могла і сама спокійно поїсти з хлопцем. До того ж, на вечерю в них було м'ясо — те саме, яке віддала Хельга. 

Смачна курка разом з кашею — чудово відновили сили. Щока, звичайно, трохи боліла, та за цілий день роботи, Айвін втомився та зголоднів настільки, що він би не відволікався і на відсутність тієї щоки! Лягав він спати із посмішкою — життя, нарешті, почало повертатися до хлопця обличчям. 

*Новий світ. День 7. Ранок*

Пані Лів відкрила очі з першим пташиним звуком. Жінці хотілося зустріти цей день якомога раніше, адже сьогодні в неї були грандіозні плани! Аристократка хотіла повернутися на те озеро і намалювати його. Втім, цього разу вона бажала зробити це не паличкою на піску, а фарбами на полотні. 

Усе необхідне вона зібрала ще з вчорашнього дня, тож зараз їй потрібно було лише поснідати. Легенько, аби не збити творчий запал! А також повідомити покоївкам, щоб ті збирали карету до села. Ще ніколи аристократка не прокидалася з такою мотивацією намалювати картину! 

Вистрибнувши з нічної сорочки у буденний одяг, вона ледь не побігла на перший поверх маєтку. Покоївки, що вже почали приготування, щиро здивувалися, що жінка прийшла так рано! Вони тільки приготували перші страви, ще навіть не встигли поставити їх на стіл, а пані Лів вже сиділа та з посмішкою чекала на їжу. 

На сніданок був легкий грибний суп з грінками. Покоївки попередили, що другу страву вони ще не приготували, та жінка лиш наказала їм збирати карету, а також подякувала за суп. Вона не планувала їсти більше, адже повний шлунок тільки б заважав її творчому процесу!

Коли до зали спустився Хромар з Ідою, вони були здивовані не менше за прислугу — ще ніколи вони не бачили, щоб Лів так рано прокидалася. Коли вони сідали до столу, панянка вже вставала, доївши свою порцію.