Частина 11: Скандал

*Новий світ. День 6. Опівдні.*

"А може я зможу знайти якесь житло собі? — думав Айвін. — Можливо не доведеться просити Яшму та створювати їй незручності? Зрештою, вона і без цього вже стільки для мене зробила зі своєю родиною. А мені їм зовсім нічим відповісти..."

За пів дня праці, Айвін так і не розказав нікому про свої проблеми з житлом. Йому було ніяково просити когось з людей прийняти його, бо усі ці люди вже проявили до нього стільки добра, скільки він за все життя не бачив. І прохання ще й залишитися в когось — Айвін сприймав як нахабство та безсоромність. 

"А якщо Яшма спробує знову залицятися? Мені буде все важче і важче їй відмовляти, бо я буду боржником перед нею, — обдумував усе парубок. — Не кажучи вже про те, що вона буде безпосередньо під одним дахом зі мною, а це вже погано закінчитися може! Минулого разу я ледь вирвався від неї. А тут... Куди тут від неї бігти — це її дім!"

Але усі думки розвіялися як легкий пар від страви на зимових вітрах, коли у таверну зайшла Хельга. Висока статна жінка миттєво відволікла усю увагу Айвіна, змусивши його забути про усе те, про що він думав до цього. 

— Вітаю усіх присутніх, — гучно привіталася вона. 

Відвідувачі трактиру не звернули особливої уваги на жінку, а ось місцеві — миттю підняли на неї голови. Першим заговорив з Хельгою саме дід Ларс: 

— О, кого я бачу! — посміхався старий. — Хельго! Що тебе привело до нас? 

— А хочу забрати Яшму на обід та купити соку. Це можливо? — усміхаючись, наблизилася вона до ляди. 

— Звичайно, який сік будеш? — запитав корчмар. — Є з грушею, свіжий! 

— А його і давай! — миттєво відповіла жінка. 

— Привіт, — доєдналася до розмови Яшма. — Як ти?

— Та все добре. А ти як? Вільна? — поцікавилася гостя. 

— Ну, в цілому, — почала Яшма, але втрутився дід Ларс і сказав, що відпускає онучку.

— І Айвіна забирай! — промовила бабця Астрід, що також вийшла з кухні до гарної сусідки. — Чого молодому жеребцю з нами, стариканами, сидіти!

— Добре, — всміхнулася жінка. — Я так і хотіла! 

— Ну то йдіть, — поставив Ларс на ляду глечик соку. — Сік бери так, — відмовився від грошей він. — Що ти, Хельго, діти будуть об'їдати вас з Калебом, а я ще з тебе гроші братиму? Не вигадуй, йди вже з миром! — махнув рукою трактирник. 

"Діти... — подумав Айвін. — Ці люди вже і мене записали до своїх дітей... І я мушу ще й просити їх про щось більше?" 

Коли вони дістались до хатинки Хельги, там вже все було готово. Не вистачало лише Калеба — голови сімейства. А також Айвін помітив, що не вистачає Моллі та Тіріона. Але парубок знав, що вони, можливо, готуються до майбутнього весілля. Тільки Лайла, що була в хаті ще до того, як вони прийшли, зустріла їх теплими вітаннями.

Яшма знов хотіла розсістися так, щоб поруч з хлопцем сиділа тільки вона. Та на цей раз, Хельга, наче читаючи її думки, під виглядом дружньої опіки, сама всадила її поруч з собою, даючи Лайлі хоча б змогу посидіти поруч з хлопцем, який їй подобається. Хоча без Моллі з Тіріоном, місця все одно було більше і Лайла могла б знайти місце, щоб бути неподалік від Айвіна. 

І хоч Яшмі не дуже подобалося, що "її" хлопця вона мусить ділити з кимось, але вона все ж таки промовчала. Зрештою, проти Хельги виступати вона боялася — жінка була занадто мудрою та розумною. Вона усе зробила так, що комар носа не підточить. 

— Привіт, — потупивши погляд, привіталася Лайла з Айвіном. 

— Привіт, — відповів хлопець і поглянув на стіл, що було заставлено їжею. — Це ти все приготувала? 

— Ми з мамою, — посміхнулася дівчина. 

— Ох, доню, не прибідняйся, — підтакнула Хельга. — Я лише картоплю розтовкла, та й усе! 

"Вона стільки всього приготувала, — підкреслив подумки Айвін. — Як вона сама стільки встигає зробити? Лайла така працьовита!"

І в цю мить до хати увійшов Калеб. Помітивши Яшму з Айвіном, чоловік посміхнувся. Вочевидь, план Хельги спрацював саме так, як вона й бажала. Сівши поруч з дружиною, він гучно плеснув у долоні, потираючи їх, в очікуванні на смачний обід. 

— Вітаю вас, діти, ну як ви? — із посмішкою промовив Калеб, дивлячись то на Яшму, то на Айвіна, то на Лайлу. 

"Усе добре!", — разом відповіли вони. 

Страви розлетілися по тарілках, почувся тихий стукіт ложок. Яшма, попри власне невдоволення, сама налягала на страви. Тільки Айвіну шматок в горло не ліз. Хлопець, схилившись над тарілкою, лише перемішував її ложкою, вдаючи, що готується усе з'їсти. Але його власна порція меншою не ставала. 

— Не подобається? — першою помітила Лайла. 

Дівчина, як та, хто приготував страву, більше за інших хотіла, щоб Айвін її скуштував. А юнак знову відмовлявся і крутив носом. Спогади про той самий пиріг неприємно кольнули в нирках. 

— Та ні, смачно! — виправився хлопець. І хоч його голос був веселим та життєрадісним, очі були наче в сумного цуцика, якого покинули на вулиці. — І пахне дуже приємно!