Частина 6: Малюнок на піску!

*Новий світ. День 5. Опівдні*

Питання Айвіна, вочевидь, зацікавило жінку. Якщо до цього вона ходила і з сумним поглядом роздивлялася краєвиди, то зараз вона була повністю зосереджена на хлопці та на розмові, яку той почав. Ручка парасольки, яку вона тримала у руках, закрутилася між її пальцями наче дзиґа в руках дитини. 

— Оу, мені подобається мистецтво! — відповіла вона, усміхаючись. — А саме малювання! Брат надав мені велику кімнату в маєтку, яку я використовую як майстерню. Пейзажі, натюрморти — це моє улюблене! — із захопленням розповідала жінка. 

— І... — невпевнено промовив юнак, не знаючи, як підтримати діалог на цю тему. 

В своєму світі, хлопець міг малювати тільки палицею на снігу або на піску біля озера. Альбома, олівців, пензлів чи фарб — цього він ніколи в житті не тримав. А такі слова як "пейзаж" чи "натюрморт" — взагалі сприймалися, як образа. 

— І як вам? — розгублено запитав парубок. 

— О! — легко підхопила жінка. — Мені подобається! Але я малюю не так, як усі... — попередила пані Лів так, наче вона робила щось, що могли засуджувати. 

— А як? — запитала Яшма. 

— Ну... — розгубилася вельможа. — Усі малюють картини пласкими, багато де навіть горизонт завалено... Мені так дуже не подобається малювати, відчуття, наче дитина фарбу витрачала, розважаючись. Майстер робить мені полотна, закріплюючи тканину на дерев'яному каркасі, тож мені шкода витрачати такі полотна на подібну... мазню...

— І як тоді ви малюєте? — запитав Айвін. 

В цей час вони вийшли з лісу до озера. Побачивши чарівні краєвиди та чисте плесо, подих застряг у горлі вельможі. Вона неодноразово була вже у цьому селі, та ще ніколи вона не відвідувала це озеро. Очі митця миттєво вловили сцену, запам'ятали ракурс та освітлення, а уява вже малювала, як жінка, повернувшись додому, почне відтворювати цей чудовий пейзаж на полотні! 

— А я краще покажу, — на видиху, проговорила пані Лів. — Яке чудове місце, як тут гарно! 

— Ви ще вночі тут не були! — промовила з посмішкою Яшма. 

— Е-є... так... Точно... — розгублено підтвердив хлопець. Подивившись на дівчину, хлопець знов зустрівся з хижим дівочим поглядом. Він майже був впевнений у тому, що якби зараз тут не було аристократки з її охоронцем — Яшма знову б "накинулася" на нього, зваблюючи до розпусти. 

— Давайте помалюємо трохи! — із захопленням запропонувала вельможа, чим не на жарт здивувала пару. — Це неймовірне місце, натхнення так і йде, не хочу його втрачати!

"Але... ми не вміємо!", — разом проговорили Айвін з Яшмою.

— О, це нічого! — промовила жінка. — Прошу вас, не відмовляйтесь! Якщо не бажаєте пейзаж, візьміть щось інше... — пані Лів говорила так, що парі було важко їй відмовити. Її, завжди м'який та ласкавий голос, вперше пропустив до себе нотки тривоги та хвилювання. Аристократка говорила так, наче боялася, що Айвін з Яшмою зараз підуть, залишивши її тут на самоті. 

— Та ні... — розгубився Айвін, — ми не відмовляємося! Просто, особисто я, не намалюю ці чудові краєвиди, мені б щось простіше! 

— О, це легко! — сказала жінка і, підійшовши до свого охоронця, витягнула з його поясу один з ножів. Незграбно кинувши зброю, ніж встромився у пісок, залишивши частину леза та руків'я над поверхнею. — Ось, — сказала вона. — Можете намалювати цей ніж! Це, гадаю, буде простіше! 

— А малювати прямо тут будемо? — запитала Яшма, з недовірою дивлячись на пісок під ногами. 

— А чому ні? — посміхнулася вельможа і, підібравши з землі тонку гілочку, зламала її на три частини. Протягнувши по паличці кожному — вони почали малювати. 

Яшма, не знаючи, з чого почати, сиділа навпочіпки і роздивлялася ніж, намагаючись знайти "найліпший кут". Вона хотіла зробити гарно, вразити аристократку — а тому не квапилася з початком. Під одним кутом вона розуміла, як малювати лезо, під іншим — руків'я. Але повністю — картина не сходилася. 

Айвін, в свою чергу, пішов стратегією "сокири" — просто і прямо! Хлопець, малюючи ніж, тільки те й робив, що замазував носком чобота невдалі моменти, інколи стираючи картину повністю. Втім, з кожною новою спробою — його ніж ставав усе ліпше і ліпше. 

Пані Лів, на секунду відволікшись, повернулася і подивилася на їхні роботи. Легка посмішка швидко з'явилася на обличчі аристократки. Було видно, що вони обоє докладали зусиль, але результат в них був, м'яко кажучи, дитячий. 

Через якийсь час, Айвін встромив свою паличку у пісок поруч з малюнком. Його ніж виглядав трохи незграбним, а лезо, здавалось, з'єднувалося з руків'ям під кутом. Втім, результатами хлопець був задоволений. Зрештою, він ніколи в житті не намагався так охайно малювати. 

Яшма, помітивши, що її коханий закінчив, також відклала свою паличку. Її робота вже була набагато краща, хоча також мала певні дефекти. Хоч лезо на ножі дівчини було тоншим за реальне, та Яшма грамотно додала тіні на малюнок, розрихливши пісок дрібним уламком палички. Це надало картині глибини і певного "життя". 

— Непогано, — промовила пані Лів, дивлячись на роботи її супутників. 

Але коли пара подивилася на той малюнок, який зробила аристократка — їхні роботи стали нагадувати їм дитячу мазню.