Частина 5: Привід

*Новий світ. День 5. Опівдні*

Спека, що почалася з самого ранку, до обіду тільки набрала обертів. Це було дивно, адже сезон найбільшого сонця вже був позаду — та полегшення це знання не приносило. Айвін допомагав у трактирі. Сьогодні він мив посуд — іншої роботи для нього не знайшлося. 

Яшма, присівши відпочити за вільний столик, із посмішкою спостерігала за хлопцем через відчинені до кухні двері. Вона з теплом пригадувала події, що відбувалися тоді. І хоч вона так і не отримала бажаного, але їй було приємно, що хлопець вирішив залишитися у селі та ще й готовий був спробувати з нею зробити сім'ю належним чином. 

Тієї ночі Яшма дізналася, що Айвін також мав складне минуле, тож дівчина думала, що колишні труднощі — зроблять їхні стосунки тільки міцніше! Зрештою, в них ще буде час зробити те, що Яшма хотіла зробити на озері — нікуди Айвін від неї не подінеться. 

Хлопець, наче помітивши на себе чужий погляд, швидко угледів Яшму — дівчина ніяк не ховалася і навіть була рада тому, що її знайшли. Коли їхні погляди зустрілися, вона усміхнулася і подивилася на парубка так, наче очима хотіла роздягнути його. Звичайно, що юнак цей погляд зрозумів — занадто добре він вивчив дівчину за ці п'ять днів, щоб навчитися відрізняти подібне. Засоромившись, парубок відвернувся до посуду, а Яшма, задоволена його реакцією, тільки ширше посміхнулася. 

"От би ще він жив не у Тіріона, — подумала дівчина. — Тоді б ми вже були разом! На озері він ледь стримувався, якби не прохолодна вода — я б своє отримала!"

Але роздуми Яшми обірвав звук дверей. Дівчина, готуючись обслуговувати чергового гостя, ліниво повернула голову на звук. Їй сильно не хотілося зайвий раз рухатися у таку спеку, але допомогти родичам зі справами у трактирі потрібно було. Підбадьорюючи себе думками про те, що "чим раніше почну — тим швидше закінчу", Яшма піднялася зі свого місця. Аж раптом, побачивши того, хто до них завітав, миттєво схилилася на знак поваги. 

— Пані Лів! — розгубився Ларс. — Ми раді вас бачити, що привело вас до нашого трактиру? 

Старий чоловік говорив настільки м'яко і солодко, наче аристократка була його улюбленою рідною дитиною, яку вони з дружиною так довго чекали. Вельможа, що стояла перед барною стійкою з невеликою чорною парасолькою, звичайно, що помітила ту повагу та любов, що були у його голосі. Прикривши губи долонею, жінка посміхнулася. Розслаблено заплющивши очі, вона потягнула носом приємний аромат свіжих страв, що готувалися у цьому місці. Від цих чарівних запахів можна було легко забути, по що взагалі вона прийшла сюди.

— Як у вас тут затишно, — помітила аристократка. — А прийшла я за вином, — повернулася до теми вона. — Є у вас ще кілька пляшок того самого, яке ви мені давали минулого разу? — запитала жінка, усміхаючись корчмарю. 

— Так! — миттєво випалив Ларс, — звичайно! 

Із цими словами, чоловік вийшов з-за барної стійки і пішов на кухню. Яшма бачила, як дідусь, гримлячи посудом, шукав по поличках "те саме" вино. Втім, перевівши погляд на гостю, дівчина побачила, як пані Лів охайно, ледь помітно, кличе її долонею до себе. Це не був зневажливий жест, наче Яшма — лише дрібне "цуценя" для неї. Навпаки! Це виглядало так, немов жінка дуже боялася потурбувати спокійну відстороненість, в якій Яшма перебувала. 

— Ну, як ти тут? — посміхнулася пані Лів, коли дівчина наблизилася до неї. — Ніхто, сподіваюся, не ображає?

— Усе добре! — закивала вона. — Ніхто не ображає, усі люблять! Навіть із хлопцем новим познайомилася! 

— З хлопцем? — здивувалася жінка, пригадуючи вчорашню бесіду в крамниці. — Ти про Айвіна?

— Так... — розгубилася вона. — А ви звідки знаєте його?

— Вчора познайомилася з ним у крамниці Хельги, — задоволено прикрила очі вельможа. — Він сказав, що планує залишатись в нашому селі.

— Так, — усміхнулась дівчина. 

— Задоволена? — грайливо підморгнула аристократка. 

— А що?! — здивувалася Яшма. — Так помітно?

— Коли я заговорила про Айвіна, ти аж засяяла! — промовила жінка. — Подобається він тобі?

— Так, — зітхнула Яшма, кинувши закоханий погляд на кухню. 

"Пощастило тобі!", — подумала пані Лів, заздрісно прикусивши кутик нижньої губи. Жінка також подивилася у бік кухні, з якої вже не лунало гримотіння посуду. Аж раптом, там, на порозі, з'явився Ларс, що тримав велику товсту пляшку, зроблену з темного, ледь прозорого, скла. Ця пляшка була обплетена міцним канатом, що додавав самій пляшці міцності. А поверх канату, затиснувши між нитками, був шмат шкіри, на якому були чарівні візерунки. Проста ємність для напою була наче витвір мистецтва, що, зрештою, не дивувало присутніх. Це дороге вино Ларс спеціально викупив у одного мандруючого крамаря на ярмарку, що був рік тому. 

Але одразу за трактирником вийшов і Айвін, що тримав у руках кошик гарних червоних яблук. Помітивши аристократку, хлопець сильно здивувався, адже не чекав її тут побачити. Яшма, помітивши хлопця, тільки ширше посміхнулася. Наблизившись до жінок, парубок протягнув кошик вельможі. 

— Ось, пані Лів, — із посмішкою, сказав Ларс. — Остання пляшка! Спробую на прийдешньому ярмарку знайти ще чогось гарного! І візьміть також ці яблука, вони ідеально підійдуть під напій!