Частина 2: Крики та сльози!

*Новий світ. День 3. Ніч*

— Та що з тобою не так?! — крикнула обурено Яшма.

Вмивши голову, хлопець нарешті радів, що звільнився з полону обіймів дівчини.

— Я що не мила? — вигукнула вона. — Я не вродлива? Я стара для тебе? Що?

— Ні! — також підвищив голос юнак.

— Тоді чому ти постійно тікаєш від мене?! — не розуміла дівчина. — Ти теж хочеш кинути мене?! Я тобі не подобаюсь?

— А ти чому так сильно цього хочеш? — повернув питання Айвін.

— Тому, що не хочу, щоб ти пішов... — зовсім невпевнено, і майже тремтяче, відповіла дівчина. Її голос вже не був таким впевненим і войовничим.

З очей дівчини потекли сльози. Якийсь час вона намагалася тримати себе в руках, але потім, втративши контроль, опустила обличчя і заплакала. Своїми тендітними пальцями вона намагалася витерти сльози, але їх було настільки багато, що руки вмить змокли!

Її спина здригалася від постійних схлипів, а губи тремтіли ледь помітно. Було видно, що дівчина перебуває в кепському настрої, а легка й весела прогулянка швидко перетворилася на гірке розчарування.

— Яшмо! — випалив хлопець. — Я просто хочу нормально усе зробити!

— Брешеш! — крикнула вона. — Ти так само підеш! Зникнеш одного дня з мого життя, залишивши мене тут на самоті!

— Яш... — ласкаво промовив Айвін, підійшовши до ковдри, на якій вона сиділа. — Я не збираюся йти...

— Не бреши! — знов крикнула вона. Та цього разу, її голос був більше сповнений розчарування та відчаю, аніж злобою та агресією. Бідолашна дівчина перейшла з атаки в оборону, що дуже швидко посипалася, виливаючись гіркими сльозами.

— Я сьогодні ходив до Якоба... — спокійно повідомив хлопець. — Сказав йому, що хочу залишитись у цьому селі.

— Не вірю! — "булькнула" сльозами дівчина у відповідь.

— Ну спитай у Тіріона, він зі мною був. Або у самого Якоба! — знизав плечима парубок.

Яшма на мить підняла голову і з підозрою подивилася на Айвіна. Вона, наче травмоване кошеня, намагалася знайти пастку, яку той поставив перед нею. Але хлопець дивився на неї настільки чесно та відкрито, що дівчині важко було повірити у те, що почуті слова — брехня.

Витершись, вона подивилася у його очі так, наче хотіла вивести на чисту воду. Айвін, розуміючи це, повернувся до неї і також не зводив з неї очей. Зрештою, не витримавши тиску, Яшма відвернулася.

— Я просто хочу зробити усе нормально! Я не хочу бути з тобою тільки тому, що я тебе обмацав чи переспав! — пояснив Айвін. — І так само до тебе. Я не знаю, що вже тебе спонукало на такі активні дії, але ти також маєш право ліпше мене пізнати!

— Бовдур... — буркнула вона, опустивши від сорому очі.

Але Айвін цього не почув. Хлопець, відвернувшись до чарівного озера, підтягнув до себе той кошик, який вони з собою принесли. Там, майже на дні, лежало кілька яблук та ніж, яким можна було їх почистити. Парубок підхопив усе це і дійсно став знімати шкірку з фрукта.

— Тримай! — промовив він, протягнувши дівчині очищену скибочку. — Стільки виплакала, поповнюй запас рідини в тілі — яблука дуже соковиті! — посміхнувся він.

Дівчина мовчки взяла яблуко й закинула його собі до рота. Айвін посміхнувся, адже Яшма, надувшись як жаба перед кваканням, жувала й тихо сопіла. Сльози в неї вже не йшли, але очі ще були червоними. Юнак так і згодував їй решту яблука, скуштувавши лише шкірку з останньої скибочки.

Слідом за яблуком парубок дістав ще кілька груш, слив, твердого сиру. Усе це він згодовував Яшмі, поки та, наївшись, нарешті не перестала сопіти. Коли вона доїла і обтерла очі, востаннє шмигнувши, Айвін посміхнувся. Вона ще виглядала трохи засмученою, але вже не такою трагічною.

— Тож, як бачиш, — промовив юнак, аби остаточно заспокоїти її, — я тікати не збираюся. Тож давай постараємося!

Але замість відповіді, Айвін відчув, як його схопили за плечі. Хлопець ще не встиг нічого сказати, як дівчина завалила його на ковдру, схилившись над його обличчям. Юнак вже подумав, що Яшма, наївшись, знайшла нові сили на додаткові спроби зваблення, але дівчина, вмостивши юнака, витягнула з кошика невеличку виноградну гілочку. Відірвавши одну виноградинку, вона м'яко поклала її на губи хлопця.

— Що? — запитала вона, дивлячись на здивований погляд парубка. — В мене вибору немає, я тебе силою не здолаю... — визнала вона власну поразку. — Давай тоді робити як ти кажеш!

Айвін погодився. Дивлячись на зоряне небо, він бачив обличчя Яшми, яка годувала його стиглим виноградом. Якийсь час вони просто мовчки їли, але потім хлопець, відволікшись, вирішив поділитися з Яшмою подробицями свого життя. Ні, він не розказував про те, хто він та звідки він. За згадку про те, що він "невідомо як потрапив у інший світ" — хлопець міг би легко отримати про себе славу казкаря, брехуна чи навіть божевільного.

Айвін просто розповів Яшмі про те, як жив: як збирав у лісі ягоди влітку, як топив сніг, роблячи з нього питну воду. Як він збирав гриби, як робив чаї з хвої. Просто подробиці, які неможливо було б перевірити у цьому світі, такі, що б не видали в ньому прибульця з іншого виміру.