Частина 24: Справжній батько!

*Новий світ. День 2. Ніч*

— Що сталося, донечку? — запитав Калеб у дівчини, яку він тримав за тоненьку ніжну ручку. 

Вони вже якийсь час гуляли по зеленому полю. Велике дерево, що навіть вночі було гарно видно з будь-якої точки поля, було десь далеко. Калеб хотів просто провести час з дівчиною, яку він вважав своєю донькою. Хоч він і був чоловіком, але він чудово розумів почуття молодої жінки, серце якої було розбите настільки різкою відмовою з боку коханої людини. 

Лайла, в свою чергу, також розуміла про що хоче поговорити батько. 

— Ну... Айвін не прийняв мою пропозицію, коли я прийшла запросити його на обід до нас... — сумно опустивши погляд, промовила дівчина. — А я так старалася... — важко зітхнула вона. 

— І це все? — запитав чоловік, натякаючи дівчині на те, що вона не усе розповіла. Лайла і це миттєво зрозуміла. 

Знову зітхнувши, вона опустила голову і доповнила відповідь переказом реакції хлопця. 

*В той же час*

Хельга, залишившись вдома, вже закінчила мити посуд і прибирати залишки їжі, як раптом на її очі потрапив той самий пиріг, який приготувала її донька. Навіть зараз, коли випічку вже наполовину з'їли — вона все одно виглядала смачною, а солодкуватий запах яблук все ще манив усіх навколо доїсти пиріг. Побачивши страву, жінка на мить зупинилася і, сперши руки на боки, важко зітхнула. 

Їй дуже сильно хотілося звинуватити пиріг в усіх бідах, що сталися. Але життя було більш реалістичним. Нахилившись, аби перевірити власну гіпотезу, Хельга відірвала шматочок і закинула його до рота. Солодке тісто, що за цілий день вкрилося тонкою скоринкою, було навіть смачніше ніж вдень. Заплющивши очі від насолоди, Хельга відкрила їх вже із сумом. 

Тільки важке зітхання — ось і все, чим вона могла винагородити цей пиріг. Відійшовши до вікна, вона заглянула у нього. Село вже готувалося до сну: десь світло ще горіло, десь горіла самотня свічка, а деякі домівки вже стояли темні. Тільки трактир, частину якого було видно з цього вікна, все ще сяяв своїми вогнями. Ларс не заощаджував на гостях, через що трактир і користувався попитом, тож свічок там було хоч греблю гати. 

Аж раптом, неподалік від хати, жінка помітила знайому фігуру. Худорлява постать, незвичний одяг і крокує у бік хати Тіріона. Хельга миттєво зрозуміла, що це був Айвін. 

"Ну мені-то він так не відповість!", — швидко подумала вона і, привернувши увагу хлопця, попросила його підійти. Парубок кивнув і розвернувся у бік її хати, а жінка, швидко сховавшись всередині, повернулася до пирога. 

Ножа поруч не було — вона вже все прибрала. А от чиста миска знайшлася. Швидко переклавши залишки пирога туди, вона вхопила посуд і вийшла надвір. Саме тоді, коли до її дверей наблизився хлопець. 

— Гарного вечора! — промовила Хельга, намагаючись говорити відсторонено. Вона розуміла, що перед нею стоїть той, хто образив її доньку, та й необдуманих рішень жінка приймати не бажала. 

— Вітаю! — кивнув парубок. — Ви щось хотіли?

— Можна і на "ти", хлопче, — лукаво посміхнулася вона. — Зрештою, ми вже не перший день знайомі! 

— Другий, — втомлено посміхнувся хлопець. 

— Ну ось! — кивнула жінка. — А спробуй-но це! — протягнула вона миску. 

Голос жінки звучав так, наче вона хотіла вбити його у землю, і Айвін це розумів. Він ще не знав, що саме послугувало причиною до такої різкої зміни настрою, але ризикувати йому не хотілося. Взявши миску, парубок подивився на жінку. Шмат пирога був завеликий для одного разу, а ніякого приладдя вона йому не дала. 

— Їж прямо так! — кивнула Хельга. — Нічого страшного! 

Айвін знизав плечима і надкусив пиріг. Його рот миттєво наповнився солодким ароматом яблук, в ніс вдарив приємний запах фруктів, а очі ледь не сяяли від насолоди. Для хлопця ніч, на мить, наче вимкнулась. Айвін ніколи не їв такого! Його батьки ніколи не готували нічого подібного, а сам він, звичайно, не міг дозволити собі готувати таку складну й дорогу випічку. 

Не в силах втриматися, юнак аж замурчав від насолоди. Подивившись на Хельгу, він побачив, що жінка, сперши одну руку на бік, посміхалась, дивлячись на нього. Парубок подивився на неї так, наче запитував, чи можна йому усе з'їсти. Та Хельга лише м'яко кивнула. 

— І чого ж ти відмовився прийти на обід, — важко зітхнула промовила жінка. Та на цей раз це була просто втома. Вона переконалася, що Айвін не мав злих намірів щодо її доньки, тож і ставитися до нього з підозрами чи зайвою ворожістю — не було жодного сенсу. — Свіжим, він був ще смачнішим! 

— Ой, — випалив хлопець. Йому було важко відповідати — пиріг забив увесь рот та горло. Але й залишати жінку без пояснень також не хотілося. Юнак тільки зараз зрозумів, що його поведінка справді могла образити цю чудову родину. — Та мене зранку так сильно відгодував Тіріон... — переривчасто пояснював Айвін. — А потім ще й Яшма набила так, наче я був свинкою на забій. А відмовляти їй також не хотілося.