Частина 16: Порада від матері!

*Новий світ. День 1. Ніч.*

Маленька дівоча ніжка обережно спустилася на грубу дошку. Тихий скрип — от і все, що свідчило про те, що в домівці ще не усі сплять. Слідом за першою, на підлогу ступила і друга нога. Легкий поштовх — і Лайла піднялась зі свого ліжка, що було на другому поверсі. 

Кинувши погляд на місце, де спали батьки, дівчина зрозуміла, що вже доволі пізня година — усе було настільки темним, що побачити, чи сплять батьки, чи ні — було неможливо. 

Обережно, наче злочинець, вона прокралася до сходів. Сон не йшов до дівчини, тож та, втомившись крутитися у ліжку, вирішила спуститись на перший поверх. Туди, де лежав кошик з яблуками, які приніс Айвін. 

Кожна сходинка віддавалась тихим скрипом — Лайла міцно заплющувала очі на кожному кроці, боячись розбудити втомлених роботою батьків. Коли вони закінчились, дівчина трохи розслабилася. Скрип з першого поверху погано було чутно на другому. Дійшовши до того місця, де вона залишила кошик, Лайла придивилась. Місячне сяйво трохи пробивалося крізь зачинені вікна, тож вона могла побачити великі плоди. 

— Тільки помий спочатку, або протри хоча б! — почулося позаду. 

Від страху та несподіванки, Лайла ледь не застрибнула на стелю. Тільки згодом до неї дійшло, що це був голос Хельги. Її названа мати сиділа позаду, у темряві, й спостерігала за "донькою". 

— Чого не спиш, дитино? — запитала м'яко жінка, коли Лайла заспокоїлась. 

— Не знаю... — зам'ялася вона, протираючи власною нічною сорочкою обране яблуко. — Мамо, а як ти познайомилася зі своїм чоловіком? — спитала донька, сівши поруч з Хельгою. 

Хруст посеред темряви — Лайла вкусила своє яблуко. Хруст поруч — Хельга надкусила своє. Дві посмішки, які навіть не потрібно було бачити — настільки явними вони були. 

— Калеб проявляв до мене увагу, ще коли я була у твоєму віці, — почала жінка. — Але не подумай, він не чіплявся до мене, не приставав і не крутився. Його родина жила неподалік, буквально через кілька домівок звідси. Він приходив і допомагав моїй родині. Як він мені потім, після одруження, пояснив: так він задобрював мого батька! 

Лайла тихо сиділа і, жуючи яблуко, уважно слухала. Не так вже й часто вона питала Хельгу та Калеба про їхнє минуле. Подружжя піклувалося про дівчину як про власну доньку, тож вона не бажала докучати їм ще й додатковими питаннями. Та зараз — була гарна атмосфера, наче Хельга дійсно була її мамою, що вчить доньку жіночим премудростям. 

— Ну, так він доволі довго залицявся, обережно робив це... А потім прийшов і попросив у мого батька моєї руки! Я була не проти, тож там ми швидко домовились! — закінчила історію жінка. — А що?

— Та... так... — відвела погляд Лайла. — Нічого... 

— Кажи, квітка моя, — ласкаво промовила Хельга. — Що в тебе сталося?

— Ну... Можливо ще рано щось казати... — почала потроху відкриватись дівчина. Навіть у повітрі відчувалася її невпевненість та обережність. Втім, Хельга мовчки сиділа і навіть на яблуко своє не дивилася! Історія її доньки йшла настільки тонкою стежкою, що навіть писк комара збив би її з розповіді! — Ну... Але я просто подумала, що... Можливо б я змогла скористатись твоїм досвідом... Але... Як виявилося, це не стільки від мене залежить... 

— Тобі хтось сподобався? — ласкаво промовила Хельга, поклавши, щоб підтримати Лайлу, долоню на її тонку дівочу спину. 

— Угу! — покивала донька. 

— Айвін? — посміхнулася Хельга. 

— Угу... — кивнула дівчина. 

— І чого ти хвилюєшся? — посміхнулась Хельга. — Хочеш, я можу поговорити з чоловіком, він до нього придивиться. З'ясує, що він за людина і які в нього наміри! 

— Я не! — випалила Лайла, але раптом зам'ялася, не знаючи що й відповісти. Їй би дуже хотілося якнайшвидше дізнатися про плани хлопця, але й кидатися різко і на усе одразу вона також не бажала. Страх того, що її очікування не співпадуть з реальністю лякали її. Але ще більше її лякало інше. 

— Так? — м'яко промовила "мати", даючи "доньці" час щоб зібратись з думками. — Що тобі не дає спокою?

— Яшма... — промовила сором'язливо дівчина. 

— Боїшся, що Айвін потягнеться до неї, а не до тебе? — запитала Хельга, бажаючи допомогти їй розкритися. 

— Так... — кивнула Лайла. — Вона сьогодні такою активною була... Все намагалася йому догодити, хоча на озері вона була не в захваті, коли ти покликала Айвіна, — пригадала Лайла. — Але потім... 

— Ну так, — погодилася Хельга. — Їй він, скоріш за все, також сподобався. От вона і намагається вхопити якнайшвидше "ласий шматочок"! 

Стиснуте "У-у-у" — стало відповіддю. Лайла, вочевидь, не була рада це почути. Хельга, розуміючи почуття молодої дівчини, лише м'яко почала гладити її по спині й по голові. 

— Але і Айвін не "десерт" для неї — він людина і щоб у Яшми усе спрацювало, вона і сама має сподобатись йому! — спробувала вона заспокоїти "доньку". 

— А як вона йому не сподобається?! — трохи обурилась дівчина. — Яшма висока, вродлива, зріла, впевнена у собі... І груди у неї... Отакенні! —сказала вона і показала на собі. В простір, що був між її долонею та її грудьми могла б поміститися ще одна Лайла. — Мені до неї дуже далеко...