Частина 10: Обіцянка

*Новий світ. День 1. Ранок*

— Юначе... — розгублено промовив дід Ларс, коли вийшов на задній двір. 

Минуло усього лише кілька годин, як Айвін почав рубати дрова, а купа полін вже зменшилася ледь не удвічі. Хлопець, звичайно, робив короткі перерви на відпочинок, але великий досвід та бажання допомогти свою справу зробили — хлопець суттєво збільшив запаси дров у трактирі. 

— Ти ж... — не міг нормально сказати щось дід. 

— Що? — трохи злякався хлопець. — Невже стільки не потрібно?! 

— Та ні, потрібно... Та ти ж і про себе думати повинен! Куди ти стільки нарубав, завтра руки підняти не зможеш! — пояснив Ларс. 

— Ну ти даєш, — промовила Яшма, що також вийшла на подвір'я до хлопця. — Тобі сокиру дай — ти цілий ліс зрубаєш? — сміялася вона. 

— Ні, просто... — розгубився Айвін, який і не знав, що відповісти. Вперше в житті його сварять за те, що той зробив багато, а не замало! 

*Рідний світ. День -2. Ранок*

Айвін сидів на озері. Вогонь вже майже прогорів, а юнак так і не спіймав четверту рибу. Дивлячись на ополонку, хлопець уявляв, як може пройти розмова з бабою Мадею. Вона — жінка хитра, майже небезпечна. З такими потрібно завжди "тримати вухо гостро", контролювати усе — бо вона не зацурається недоважити, недодати чи підмінити якісне на неякісне. Хлопець вже якось мав досвід роботи з цією жінкою. 

Кілька років тому, коли чергове літо розтопило кригу й вкрило крони дерев зеленим кольором, Айвін погодився назбирати для бабці грибів. Вона робила щось на кшталт "закруток" — звичайна консервація, яку роблять усі дорослі жінки. Взимку вітамінів та овочів мало, грибів так і взагалі немає. Тож бабця, як гендляр із досвідом, завчасно робить влітку припаси того, що взимку коштує набагато дорожче. 

І вона обіцяла непогану винагороду за кілограм свіжих грибів. При цьому, звичайно, ані кошика, ані якоїсь підмоги — баба Мадя не давала. Хлопець збирав кілька годин ці гриби, перевірив усі, відомі йому, "грибні" місця. Назбирав навіть трохи більше — Айвін не мав терезів, а єдине, з чим він міг порівняти — кілограм каші, що тоді лежав у його схованці. Звичайно, що хлопець пішов продавати це бабці — вона обіцяла цілу тисячу за подібне. 

Втім, коли справа дійшла до розрахунків, було видно, що бабка зважувала усе нечесно. Той пакет, який важив більше кілограма, баба Мадя купила не за тисячу, а усього лише за шістсот — наче той приніс їй напівпорожню сумку. Коли хлопець повідомив старій відьмі про те, що вона зважує неправильно, а її терези показують неточну цифру — баба Мадя демонстративно скинула усі гриби хлопця у власну загальну діжку, а йому ткнула жалюгідні "три по двісті" і наказала забиратися. 

Після цього хлопець відмовлявся від будь-якої роботи на бабку, де винагорода була грошова. Винятком стала тільки риба — там вже хлопець навчився торгуватися так, щоб навіть ця стара шкапа не могла обдурити його. Кілька разів, звичайно, Айвін думав про те, щоб набити якусь рибу камінням, після чого продати її бабці. Але сварки чи не з єдиним на селі "банкоматом" та "скупником усього" — закінчилися для хлопця б погано або навіть фатально! 

*Новий світ. День 1. Опівдні*

— Діду, а дай щось гарне! — попросила Яшма. — Хельга з Калебом так смачно нагодували усіх, що було б нечемно приходити з порожніми руками! 

— Звичайно, квітко моя! — посміхнувся старий трактирник. — Вам алкогольне чи звичайне?

— Ти що хочеш? — запитала вона у Айвіна, що стояв поруч. 

— Звичайне! — миттєво відповів хлопець. У юнака, лише від однієї згадки про алкоголь, усе німіло у шлунку. У пам'яті одразу спливали батьки та їх п'яні біснування. Ані наближатися до цього, ані навіть згадувати це — Айвін не бажав. 

— Дай сік який-небудь, — попросила Яшма. 

— Яблучний? — запитав трактирник і дівчина кивнула. 

Дід Ларс стягнув з полиці високий глечик, літри на два, що був закритий пробкою, під якою був шматок тканини. Яшма взяла це і вже збиралась піти, як раптом до них підійшла баба Астрід і протягнула хлопцю невеликий кошик з яблуками. 

— Юначе, допоможи ще будь ласка, — попросила вона. — Віднеси це Хельзі, вони з чоловіком обожнюють яблука, хай погризуть! 

Айвін кивнув і взяв кошик. І вже знов зібрався йти з дівчиною на обід, куди його запросила Хельга та Калеб, але тепер його зупинив трактирник. Старий господар підійшов до хлопця і у вільну його руку вклав з десяток мідних монет. Поки юнак намагався зрозуміти, що це і для чого — дід вже пояснив, що це плата за його важку працю з дровами та інші дрібні справи, з якими він допоміг у трактирі.

Хлопцю було якось ніяково брати гроші, але дід з бабою наполягали на цьому. Більш того, вони також запропонували Айвіну, якщо йому ніде буде переночувати, приходити до них у трактир. Це сильно здивувало парубка, який ніколи в житті не отримував подібне добро у свій бік. І, поки той приходив до тями, дід з бабою м'яко виставили онучку та юнака на вулицю, відправивши їх до Хельги.