Зранку Люба прийшла до Марини, щоб намалювати майбутню весільну сукню за описом. Марина буде шити сукню на замовлення. Дівчина зайшла у кімнату подруги, вони обговорюють деталі, як має виглядати сукня, але Люба не може на цьому сконцентруватися, Марина помітила, що у подруги щось не так із настроєм.
- Любо, що сталося? Чому ти сьогодні сумна?
- Ми з Максом розсталися.
Приголомшена дівчина дивиться на подругу, адже вважала, що вона і Максим прекрасна пара і сподівалася, що вони будуть довго разом, а, може, одружаться.
- Через що ви розсталися?
- Я учора побачила, як Максим цілувався з іншою дівчиною.
Раптом дівчата почули, що Любі хтось телефонує, вона подивилася на екран і побачила, що це Владислав.
- Привіт, Владе.
- Привіт, Любо. Ти зараз де?
- Я у Марини, малюю ескіз її майбутньої весільної сукні.
- Макс розповів, що ви з ним розсалися.
- А він не розповів чому?!
- На це питання він мені не відповідає.
- А я скажу чому, він цілувався з іншою прямо біля моєї майстерні, безсоромник! А я побачила це навласні очі!
- Не чекав я такого він Максима! Негідник! Та я йому його морду наб`ю!
Владислав дуже злий на друга.
- Любо, я тобі перетелефоную пізніше.
- Ой, відчуваю, що для Максима усе дарма не пройде, - сказала Люба.
#1636 в Сучасна проза
#5557 в Любовні романи
#2370 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 23.03.2024