Глава 21

Коли молоді люди закінчили танцювати, то повернулися за столик, Пантелеймон і Марина теж. 

- А Олег знову осоромився, - сказав Владислав, він розсміявся.

- Так, я тепер не знаю, як звідси вийти, адже він крикнув, що чекатиме на мене біля ресторану, - сказала стривожена Люба. 

- Тут є троє хлопців, так що ми розберемося із ним, якщо почне агресивно поводитися, - сказав упевнено Пантелеймон. 

- Не будемо говорити про тривожне. Любо, ти уже вирішила куди витратиш гроші?

- На частину куплю одягу й гостинці для вихованців дитячого будинку,  у якому ми з Пантом навчалися, а частина інші покладу на депозит.  Буду збирати на більшу квартиру чи навіть на свій будинок,  на творчість також треба деякі витрати, купити фарби, пензли та інше.

Хоч Люба, її хлопець,  брат і друзі й говорили на різні теми цього вечора, але дівчині тривожно, вона  як подумає, що, можливо, Олег досі очікує поки вони  вийдуть із ресторану, тому час від часу кидає погляд на вікно.

Нарешті настала мить, коли вони  розплатилися за свої замовлення і вийшли із ресторану, Олег до них підбіг.

- Ти, хлопче, точно не будеш із Любою! Вона тільки моя!

- Ні, вона буде моя і крапка!

Олег хотів ударити Максима, але той перехопив його руку і скрутив, потім сказав:

- Ще раз підійдеш до мене чи до Люби і буде гірше.

Олег пішов своєю дорогою, а молоді люди пішли до під'їзду  де живуть Люба та Пантелеймон. Вони попрощалися із Владиславом та Максимом і зайшли у під'їзд. Люба піднялася на свій поверх, а Пантелеймон та Марина пішли у його квартиру.