Глава 19

Настав день виставки, Люба сьогодні хвилюється, вона стоїть у залі, працівники музею підготовлюють картини. Виставка почнеться через двадцять хвилин. Процес підійшла контролює директор музею, Любу прийшли підтримати Владислав, Марина і Пантелеймон. 

- Я дуже сильно хвилююся, - сказала Люба.

Директор посміхнувся і сказав:

- Усі художники хвилюються перед першою виставкою, але потім все проходить добре, їхні роботи високо оцінюють, головне вірити у себе.

- А я учора ці ж слова говорив Любі, - сказав Владислав. 

- Ти така талановита,  так що усе мине чудово, ось побачиш, - сказала Марина. 

- До речі, тітка Олена, тато, мама, і Вадим теж прийдуть на виставку, - повідомив дівчині її двоюрідний брат. 

Родичі нечасто спілкуються з Любою, найчастіше  Владислав їй телефонує, пише, зустрічається. 

Виставка почалася, приходять люди, дивляться, оцінюють картини. Дехто забажав купити картини, директор музею це дозволив. До кінця виставки набиралася пристойна сума грошей. 

Виставка добігає кінця, більшість людей розійшлися, у музеї залишилися Люба  Владислав,  Марина, Пантелеймон, директор і працівники музею раптом Люба помітила Олега, він теж до неї підійшов, хлопець широко посміхається. 

- Любо, привіт. Я радий тебе бачити, а ти, бачу, не дуже. Та це дарма, я не кусаюся. А я чув, що ти розсталася зі своїм Максимом, а я б ніколи тебе не покинув.

- Ми не розсталися, тебе ввели в оману.

Хлопець обдивився по сторонах та іронічно запитав:

- Чому ж тоді твій коханий не тут, де ж він?

- Я тут, стою перед тобою, - почув Олег голос Максима і обернувся, його обличчя відображає сильне здивування.