Люба готується до майбутньої виставки, вона написала й нові картини, до виставки залишився тиждень, дівчина у соціальних мережах розмістила оголошенн про свою виставку, запросила людей туди.
Дівчина працює над картиною, раптом їй прийшло повідомлення у соціальній мережі, у неї тепер андроїд, самсунг. Люба прочитала повідомлення, їй написав Максим.
"Привіт, красуне. Давай сьогодні зустрінемося, поп'ємо кави. Ти мені сподобалася".
"Привіт, Максе, зараз я готуюся до виставки, давай після неї зустрінемося".
"На жаль, мене не буде у місті в той день, я читав про твою майбутню виставку".
"Тоді зустрінемося, коли ти повернешся у місто".
"Добре".
Люба мрійливо посміхається, її щоки почервоніли, вона уявляє їхню зустріч, як вони підуть гуляти, цілуватися.
Наступного дня одна жінка замовила к Люби портрети себе і своїх синів, дітям по дванадцять років. Дівчина зраділа, адже у неї є робота, до виставки майже все готово, тому у дівчини є час на замовлення.
Весь тиждень Люба хвилювалася, як мине виставка, чи багато людей прийде і чи додасться у неї після цього замовлень. Її хвилюють питання, про які думає кожен, хто починає свою справу, а відповідь вона отримає скоро.
#1643 в Сучасна проза
#5496 в Любовні романи
#2326 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 23.03.2024