Через двадцять хвилин Максим зайшов у кав'ярню, він хлопець середнього зросту, ні худий, ні товстий, блакитноокий хлопець, має русяве волосся, одягнений у білу футболку й світло - сині джинси. Хлопець підійшов до столика, за яким сидять Владислав і Люба, привітався, сів на вільний стілець.
Владислав розповів ситуацію Люби із Олегом і про план, де він може зіграти роль хлопця дівчини. Максим погодився на це, він сказав, що проведе дівчину до її під'їзду, а потім увечері забере ніби то на побачення.
Хлопець привів дівчину до під'їзду, на щастя, дівчина не зустріла Олега і зайшла до квартири й відразу зателефонувала Пантелеймону й розповіла, як усе минуло і що вони ідуть гуляти увечері. Потім вона подзвонила Марині й розповіла їй те ж саме.
Увечері Люба одягла сині джинси і білу блузку, взула басоніжи, розпустила волосся, узяла свою сумочку, вийшла із під'їзду. Дівчина побачила, що Максим чекає на неї із букетом червоних троянд. Хлопець вручив дівчині квіти, вона подякувала і сказала:
- Я зараз занесу квіти у квартиру, поставлю у вазу й вийду.
Люба повернулася й побачила, що на них дивиться Олег, він аж почервонів. Дівчина зайшла у під'їзд, Олег теж.
- Любо, що це таке?! Учора ти була з одним, а сьогодні з іншим!
- Влад мій двоюрідний брат, це хлопець, з яким ти учора мене бачив. А Максим мій хлопець, якого я дуже кохаю!
Дівчина піднялася на свій поверх, у квартирі поставила квіти у вазу, потім швидко вибігла із під'їзду, вони пішли гуляти, а Олег непомітно пішов за ними.
#1751 в Сучасна проза
#5799 в Любовні романи
#2436 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 23.03.2024