Глава 13

Люба, Пантелеймон і Марина зайшли у квартиру першої. Щойно закрилися двері, Марина з цікавістю й нетерпляче запитала:

- Що у вас з тим хлопцем? Стосунки?

- Ні, він мій двоюрідний брат.

Друзі подивилися на дівчину округлими очима.

- Ти знайшла родичів? - запитав Пантелеймон. 

Люба розповіла все від приходу Олександра у перукарню й до сьогоднішнього вечора.

- Нічого собі, які у тебе, виявляється родичі, - сказав Пантелеймон.

- Вас бачив Олег, уявляю,  що він собі нафантазував, - сказала Марина і розсміялася, разом з нею це зробили Пантелеймон і Люба. 

- Мене не цікавить думка Олега, він мені ніхто, просто хлопець, який ніяк не зрозуміє, що мені не подобається, - сказала Люба серйозно.

У дзвінок на дверях квартири хтось подзвонив, дівчина подивилася у вічко й побачила, щоо це Олег, Люба видихнула, закотила очі й сказала:

- А ось і Олег прийшов, не буду відчиняти йому.

- Любо, відчини двері й поясни мені що у тебе з тим хлопцем!

- Я тобі не мушу нічого пояснювати! Ти мені ніхто, як і я тобі!

- А я вважаю інакше! Якщо я у тебе закохався, то це щастя!

- Слухай, я тобі уже сто раз говорила, що ти мені не подобаєшся!

- Що зі мною не так?!

- Ти самозакоханий! Глухий до чужих слів! Не хочеш чути мене! 

- А що ти у ньому знайшла?!

- Слухай, Олеже, відійди від моїх дверей!

У Люби виникла ідея: можливо, якщо Олег буде думати, що у неї є хлопець, то Олег відчепиться. Дівчина хоче поговорити із Владиславом і запитати чи немає у нього якогось друга, який зіграє роль її хлопця. 

- Панте, Марино, ходімо у кухню, є розмова.