Глава 9

Прийшли результати аналізу ДНК, Люба не наважилася самостійно його відкрити, тому дівчина зателефонувала Владиславові. Після роботи хлопець заїхав до Люби, дівчина впустила хлопця у квартиру, вони зайшли в кухню, дівчина тримає конверт у руках.

- Отже, відкривай конверт, зараз ми дізнаємося є родичами чи ні.

Люба відкрила конверт і прочитала вголос, що результат 99 і 9 відсотків.

- Олександр дійсно мій батько і ми з тобою двоюрідні брат і сестра. Слухай, я не можу взяти у тебе за роботу так багато грошей.

- Я заплачу тобі не менше, ніж ми домовлялися, пишаюся, що маю таку талановиту родичку.

- Але я тепер не можу узяти з тебе двадцять п'ять тисяч гривень,  бо ми родичі. Я й тоді хотіла, щоб ти мені заплатив меншу суму.

- Я плачу двадцять п'ять тисяч і це не обговорюється.

Владислав показав жест, який означає, що дискусія завершена.

- Що мені тепер робити? Спілкуватися із Олександром чи ні? Ти випадково не чув від родичів чому він не забрав мене після смерті дружини?

- Тітка мені розповідала, що у Олександра була дружина Марія,  а Поліна була коханкою. Він не сказав дівчині, що одружений, вона про це дізналася, коли уже була вагітною. Тоді Поліна припинила стосунки із дядьком. Думаю, що вона вирішила самотужки виховувати дитину, але, як ти знаєш, померла. Марія коли дізналася про зраду чоловіка, то розлучилася із ним, дітей у них не було. Через три дні Олександр потрапив у бійку, після якої йому лікарі сказали, що їх у нього їх і не буде. Ось така сумна історія.

- Щось я не дуже хочу спілкуватися з батьком, жила без нього й далі проживу.

- Це чисто твій вибір.

Владислав ще трохи посидів і пішов додому, перед цим пообіцяв розповісти про нову родичку батькам і тітці.