До Люби додому прийшов Владислав, він хоче подивитися, як просувається робота над портретом, вони стоять на балконі й дивиться на свій початий портрет на фоні саду.
- Портрет вийшов талановито. Ти просто маєш талант від Бога. Отже, через тиждень я знову прийду, щоб перевірити, як ти виконуєш моє замовлення.
- Я буду чекати на вас.
Владислав пішов, а Люба продовжила роботу над картиною.
Близько третьої години дня Люб зателефонувала колишня учительки історії в дитячому будинку, де вона виросла і, звісно, Пантелеймон. На екрані написано: " Юлія Миколаївна", дівчина відповіла на дзвінок.
- Добрий день, Любо. Я дзвоню тобі, щоб розповісти дещо важливе: у дитячий будинок приходив чоловік, який каже, що він твій батько. Він просив у директорки твою адресу, але Віра Юріївна не дала йому твою адресу.
Люба знає, що її мама померла під час пологів, а про батька нічого не знає.
- Якщо він дійсно мій батько, то пізно він мене шукає. Треба було двадцять один рік тому мене забрати із пологового будинку. Дякую, що розповіли.
Учителька і Люба попрощалися, дівчина поклала слухавку.
До Люби подзвонила Марина, дівчина відповіла на дзвінок.
- Привіт, Любо. Ти зараз зайнята?
- Ні, не зайнята. До мене дзвонила учителька історії, яка працювала у дитячому садку, в якому я навчалася, розповіла, що до директриси і сказав, що мене шукає, каже, що він мій батько.Ніхто йому не дав мою адресу.
- А ти хочеш знайти батька?
- Якось я без нього жила й далі проживу. Треба було йому забрати мене з дитячого будинку двадцять один рік тому.
- Слухай, а ти в курсі, де Пантелеймон?
- Я не знаю, де він. Ти йому телефонувала?
- Телефонувала, але він поза зоною досяжності, хоча обіцяв подзвонити мені, ще годину тому мав зі мною зв'язатися. Ой, а ось і він мені дзвонить.
Люба поклала слухавку, щоб Марина змогла відповісти на дзвінок відразу. Через кілька хвилин подруга перетелефонувала дівчині, вона засмучена.
- Марино, що сталося?
- Пантелеймон сказав, що говорив із потенційним замовником, він відмовився від послуг мого коханого, а заплатити замовник обіцяв добре. Я дуже співчуваю Пантові.
- Звісно, це неприємна ситуація, але, думаю, що Пант знайде іншого замовника, адже твій хлопець хороший спеціаліст.
- Думаю, що ти маєш рацію. Я скоро прийду до Панта, мені час збиратися.
Марина і Люба попрощалися, дівчина поклала слухавку.
#1638 в Сучасна проза
#5554 в Любовні романи
#2368 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 23.03.2024