Глава 4

Наступного дня, після роботи, Люба прийшла у кав'ярню, де нп неї уже чекає Владислав. Дівчина сіла за столик, замовила собі чашку чаю.

- Отже, я хочу, щоб ви написали мій портрет, плачу за це двадцять тисяч гривень. 

- Я вважаю, що це забагато, ваш батько платив мені тільки десять.

- Як я уже сказав при першій нашій зустрічі, вам потрібно більше цінувати свій талант. За меншу суму я не замовлю портрет, бо вважаю вас дуже талановитою. Трьох місяців вам вистачить для роботи?

- Вистачить, я негайно візьмуся за роботу.

- Приїзжайте завтра до мене додому, я переодягнусчя в костюм, в якому ви мене зобразите. Я хочу, щоб ви зобразили мене на фоні саду.

- Домовилися, я зображу вас у саду, але краще я прийду у суботу, тоді у нас буде більше часу, адже у будні дні я працюю.

- Ви маєте рацію, на вихідних у нас дійсно буде більше часу. У суботу ми з вами зустрінемося, про час зустрічі й адресу я напишу вам у смс - повідомленні.

- Добре, я буду чекати.

Хлопець і дівчина попрощалися. Люба заплатила за чай і пішла додому. 

Весь тиждень Люба та її друзі плідно працювали. Марина та Пантелеймон зустрічаються, їхні стосунки на початковій стадії.

У суботу Люба прийшла до Владислава, він живе у приватному будинку. Біля воріт дівчину зустріла жінка. Вона невисока, повна, має волосся середньої довжини, брюнетка, має темно - сірого кольору очі.

- Добрий день. А ви Люба?

- Добрий день. Так, я Люба. А ви хто?

- Мене звуть Олена Миколаївна, я рідна тітка Влада.

Жінка завела Любу в сад, де на неї уже чекає Владислав, він одягнув на себе смокінг, це його улюблений одяг.

- Добрий день, Любо. Я радий вас бачити.

Владислав широко посміхнувся і розвів руки в сторони.

- Я теж рада вас бачити, - сказала Люба й посміхнулася більш стримано.

- Отже, почнімо робрту.

Люба розклала все необхідне для роботи, Владислав їй допоміг, потім сів на стілець. Дівчина почала роботу над портретом, вона буде зображати і портрет, і сад. Вона працювала над портретом години дві, робила накиди майбутнього портрету.

- Отже, я вдома продовжу роботу над портретом.

- Добре, я тут подумав і додаю до оплати п'ять тисяч гривень.

- Не варто, достатньо тієї суми, про яку ми уже домовилися.

Люба збирає інструменти для роботи, Владислав їй допомагає. Дівчино дивно, що Владислав додає ціну за портрет.

- Якщо ви не візьмете ці гроші, то я відміню замовлення. У будь - якому випадку, у мене є номер вашої банківської картини, я туди надішлю гроші.

Люба зібрала свої інструменти, попрощалася із Владиславом і його тіткою й пішла додому.