Розділ 35.

На нараду, яку сам і ініціював, я запізнився хвилин на десять. Саган уже стояв над розгорнутою картою. Поруч із ним були ще двоє офіцерів — радники, мабуть. Назар сидів навпроти, а Тінь щось показував на маршруті через стару гілку метро.
Побачивши мене в екзокостюмі, Саган затримав погляд трохи довше, ніж зазвичай.
— До чого це?.. Хоча, мабуть, навіть питати не буду.
— Правильне рішення. Обговорімо план ще раз.
Тінь провів пальцем по схемі.
— Заходимо тут. Через технічний тунель виходимо до цієї станції, далі — сервісна гілка. Гніздо зхаріантів займає прохід до водорозподільчого вузла. Випалюємо його, запускаємо подачу води, після цього рухаємося до бази Загонщиків.
— Дві десятки екзобійців як основа? — уточнив я.
— Так, — відповів Назар. — Дві сформовані десятки як основна ударна група мають упоратися. Харон стверджує, що створена суміш має допомогти з гніздом.
— От уже не подобається. Ви занадто нівелюєте небезпеку зхаріантів.
Кілька поглядів одразу перемістилися на мене.
— Ми маємо діяти всіма доступними засобами. Іду з вами я. Зі мною — Третій, Четвертий, П’ятий, Шостий і Сьомий.
— Окремо? — запитав Саган.
— Ні. Це буде один підрозділ. І ще одне: я розумію, що боєць в екзі розрахований на тривалий бій і несе значний боєзапас. Але вся ця махіна повинна мати доступ до спорядження, боєприпасів і змінних елементів броні. У тунелях нам важливіше бути добре забезпеченими, ніж ганятися за максимальною мобільністю.
Саган подивився на мене.
— І що ти пропонуєш?
— Вантажні платформи. На них усе, що може знадобитися: ящики з боєкомплектом, запалювальна суміш, вибухівка, провіант, запасне спорядження. Плюс мінімум дві групи прикриття й обслуговування.
Підсунув карту ближче. План виглядав чудово, якщо припустити, що двадцять людей зайдуть у метро, спалять гніздо, запустять станцію, розберуться із Загонщиками й повернуться тією ж дорогою без жодної затримки, серйозного пошкодження, значної витрати боєприпасів чи поранених.
— Я впевнений, що нам треба тягнути запалювальну суміш. Боєкомплект. Вибухівку. Медикаменти. Інструменти для станції. Також транспорт для поранених або звільнених із полону людей, якщо такі будуть. А виключати це ми не можемо, враховуючи свідчення тих, хто раніше жив у тому місці. Глайдер має залишатися в повній готовності до вильоту й евакуації групи з будь-якої доступної точки міста.
— Але чим більше тягнемо, тим повільніше рухаємося, — сказав Саган.
— Нам не обов’язково рухатися разом. Навпаки: штурмова група попереду, майно під охороною йде на невеликій відстані позаду, уже перевіреною ділянкою. Так і людям безпечніше, і передова не залишиться без забезпечення.
Назар нахилився над картою.
— І кого пропонуєш записати в добровольці?
— Завдання в системі. Хто відгукнеться — тому винагорода. Супровід, якщо все піде за планом, узагалі має бути найспокійнішою частиною операції.
— Група Тигра вже «прогулялася» з тобою в ліс, — нагадав Назар. — Втратили двох людей.
— Ризик є завжди. І про це тут знають усі. Нікого примушувати не будемо.
Саган провів пальцем уздовж маршруту.
— У людей супроводу не буде екзів. Якщо зхаріанти обійдуть передовий загін, вони перетворяться на м’ясо.
— Трійка або п’ятірка бійців в екзах рухатиметься разом із забезпеченням. Цього вистачить, щоб прикрити їх до підходу основної групи.
Саган кілька секунд дивився на маршрут, потім повільно кивнув.
— А навіщо тоді взагалі брати людей без екзів?
— Двадцятка тільки сформована. Бійці вже працюють у броні, але ще не звикли до неї настільки, як треба. Щось полагодити, допомогти зі спорядженням, зняти пошкоджений екз, перевантажити майно — все неможливо передбачити. Люди без броні не підуть у першій лінії, але це не означає, що для них немає роботи.
Назар усміхнувся.
— Дуже оптимістичне формулювання.
— Я реаліст. Пусті підуть окремою важкою групою. Якщо десь доведеться проривати оборону — я піду туди разом із ними.
Саган одразу похитав головою.
— Якщо ти вже йдеш, то без безглуздого ризику. Рухайся разом з усіма.
— Діятиму залежно від обставин. Але тебе почув.
Перевів погляд на список озброєння й постукав пальцем по екрану.
— І ще одне. Чому ми взагалі робимо ставку на іглостріли під землею? Там не збереться натовп заражених із кількох кварталів через шум.
Саган зітхнув.
— Важке озброєння в тунелях може викликати обвали. Вибухи — ще й баротравми в особового складу.
— Сьогодні я переглянув облік озброєння в арсеналі. У нас є автомати, кулемети, гранатомети, вогнемети й достатньо іншого добра. Не треба перетворювати кожного на ходячу артилерію, але важке озброєння має бути хоча б у кожного третього бійця. Екзокостюми частково захистять людей і від баротравм.
— У метро гранатомет може створити більше проблем, ніж вирішити, — зауважив Назар.
— Тому його варто дати тому, хто знає, коли не стріляти.
Тінь тихо хмикнув.
Кілька хвилин пішло на те, щоб пересунути групи й додати до маршруту точки, де група забезпечення чекатиме підтвердження від штурмової. Саган сперечався через кількість вантажу, Назар — через людей. Я поступився в дрібницях і залишив усе, що вважав справді важливим.
Потім Саган глянув на мене.
— І ти, я так розумію, теж уже сам себе включив?
— А ти бачиш тут когось, хто мене виключить?
Назар підняв руку.
— Після сьогоднішнього я вірю, що ти відновився. Сперечатися не буду.
— Дуже розумна людина.
Саган потер перенісся.
— До виходу кілька днів. Якщо Левицький скаже, що ти фізично не здатен іти…
— Тоді вислухаю його дуже уважно.
— І все одно підеш.
— Бачиш, як добре ми вже одне одного розуміємо.
На цьому нараду можна було вважати завершеною.
Я глянув на час.
До вечора залишалося вже непристойно мало.
А вечеря сама себе точно не вполює.

- - -