Розділ 31.

Назар підхопив Іллю раніше, ніж той устиг повністю впасти на землю.
— Ілле! Чуєш мене?
Відповіді не було.
Екзокостюм ще тримав тіло, але вже не допомагав рухатися. Ноги Іллі підігнулися, голова безвольно відкинулася, а на пошкодженій броні одна за одною спалахували червоні аварійні позначки.
— Четвертий, сюди! — крикнув Назар. — Беремо його.
Четвертий мовчки підхопив Іллю з іншого боку. Навіть удвох із підсиленням броні нести його було незручно: з боків живота досі стирчали обрізані кінцівки звіра, а пошкоджений костюм постійно коригував положення тіла, намагаючись не допустити ще більшої кровотечі.
— Обережніше! — Ярина бігла поруч. — Не чіпайте те, що в ньому!
— Ми помітили. Медична капсула розбереться.
Назар відкрив медичний канал костюма Іллі.
Цифри йому не сподобалися.
Тиск падав. Насичення крові киснем стрибало. Частина показників узагалі зникла, замінена сірими значками помилки. Медична система продовжувала вводити препарати, але інтервали між попередженнями ставали дедалі коротшими.
КРИТИЧНА КРОВОВТРАТА.
МНОЖИННІ ВНУТРІШНІ ПОШКОДЖЕННЯ.
НЕСТАБІЛЬНА НЕРВОВА АКТИВНІСТЬ.
— Назаре? — тихо запитав Хао.
— Я не знаю, що тобі сказати.
— Які прогнози?
Назар нічого не відповів.
Стежка до машин здавалася довшою, ніж кілька хвилин тому. Третій ішов попереду з викопаним пагоном Серця, Хао прикривав тил, раз у раз озираючись на зарості.
Позаду залишилося понівечене дерево.
Попереду вже було чути двигуни й голоси людей.
Назустріч їм біг Сьомий.
У руках він тримав темний циліндричний контейнер, притискаючи його до грудей. Порівнявшись із групою, продовжив рух уже поряд.
Вони вийшли з заростей на галявину біля машин.
Там усе ще панував хаос. Поранених вкладали всередину бронемашин, люди Тигра перевіряли периметр, хтось перетягував спорядження, хтось допомагав тим, хто вже не міг іти самостійно. Катерина сиділа біля борту середньої машини, притискаючи перев’язувальний пакет до боку, але навіть поранена продовжувала командувати іншими.
— Сюди його! — крикнула вона, побачивши Іллю.
— Не чіпати уламки в животі, — одразу попередив Назар.
— І не збиралася!
Вони обережно опустили Іллю на ноші.
Костюм майже відразу зафіксував тіло жорсткіше. У медичному каналі продовжували миготіти червоні сигнали, сиплячи новими попередженнями швидше, ніж Назар устигав їх читати.
Саміра стояла неподалік, спершись плечем об машину. Побачивши Іллю, вона зробила крок уперед.
— Що з ним?
Назар подивився на неї.
— Живий.
Саміра перевела погляд на закривавлену броню й замовкла.
Тигр стояв за кілька метрів і віддавав команди своїм людям. На мить їхні із Самірою погляди зустрілися.
Вона нічого не сказала.
Він теж.
— Де Пріор? — запитав Назар.
Один із бійців мовчки показав на інші ноші.
Пошкоджений екзокостюм лежав нерухомо. Аварійні мембрани вже повністю закрили розірвані краї, система підтримувала мінімальні життєві показники, але червоний індикатор над його позначкою не змінювався.
МЕДИЧНА КОМА. СТАН КРИТИЧНИЙ.
Назар стиснув щелепи.
Двоє.
Тепер у них було двоє людей, яких треба було витягнути будь-якою ціною.
— Завантажуємо всіх, — наказав він. 

Ярина стояла поруч із ношами Іллі й дивилася, як броня безуспішно намагається втримати його показники.
Поки що вона нічим не могла допомогти.
Залишалося тільки довезти його до того, хто зможе.

Назар переключив систему зв’язку екзокостюма на захищений канал Оплоту.
— Сагане, прийом.
Відповідь прийшла майже одразу.
— На зв’язку. Що у вас?
— Потрібна термінова повітряна евакуація. Двоє критичних. Ілля та Пріор.
На тому кінці запала коротка тиша.
— Що з Іллею?
— Два проникаючі поранення живота. Внутрішня кровотеча, пошкодження органів. Непритомний. Костюм поки тримає, але показники падають.
Саган вилаявся.
— Пріор?
Назар глянув на дві половини пошкодженого екзокостюма на сусідніх ношах.
— Ще гірше. Медична кома. Костюм підтримує життєві функції в тому, що від нього залишилося.
— Зрозумів. Отже, машинами ви не встигнете.
— Тому й зв’язався. Нам потрібен глайдер.
— Зараз вирішу. Але наш пілот у санчастині.
Канал замовк.
Назар присів біля Іллі. Система екзокостюма продовжувала працювати, але цифри повільно повзли вниз. Катерина, незважаючи на власне поранення, переглядала показники поруч.
— Він довго так не протягне.
— Знаю.
Минуло менше хвилини, коли канал зв’язку знову ожив.
— Назаре, — голос Сагана тепер звучав ще жорсткіше. — Проблема. Аурелія досі в санчастині. Її якоюсь гидотою ті психи відключали. Іншого пілота, який сяде у вас серед дерев, зараз немає.
— З’єднай із нею. Вона наче нормально себе почувала, коли ми виїжджали.
Кілька секунд шуму.
— Назар? — голос Аурелії був слабким. — Що сталося?
— Нам потрібен глайдер. Ілля важко поранений.
Тиша.
— Вилітаю. Наскільки все погано?
Назар подивився на закривавлену броню.
— Дуже.
У каналі щось зашурхотіло.
— Я лечу. Я зараз.
— Ауреліє…
— Я ж сказала, що лечу.
Почувся удар, потім короткий стогін.
— Що там?
Відповіді не було кілька секунд.
— Нічого.
— Ти навіть встати не можеш?
— Можу.
Ще один шум.
Цього разу Назар чітко почув, як щось упало на підлогу.
— Ауреліє, досить.
— Ілля там помирає, а ти пропонуєш мені лежати?!
Її голос зірвався.
— Я долечу. Харон допоможе.
— Ти до глайдера не дійдеш.
У канал раптом втрутився інший голос.
— Я полечу.
Назар насупився.
— Хто це?
— Міра.
— Ні, — одразу відрізала Аурелія.
— Я пройшла базовий курс.
— Міро, ні.
— Я вмію підняти його, тримати курс і посадити. Харон допоможе з рештою.
Аурелія мовчала.
— Я вже літала сама на тренуваннях, — додала Міра. — Недалеко, але літала.
— Це не тренування.
— От і добре. Перший бойовий виліт.
Голос Міри залишався дивно спокійним.
— Я впораюсь, тітко Ауреліє. Не хвилюйся.
Назар глянув на Іллю.
На попередження, які вже майже не зникали з медичного каналу.
Вибору в них особливо не було.
— Сагане?
— Я чув, — відповів той. — Техніки вже готують глайдер до вильоту.
За кілька секунд у каналі пролунав голос корабельного ШІ.
— Підтверджую. За умови мого супроводу Міра здатна виконати політ.
Аурелія важко видихнула.
— Міро…
— Легше легкого.
Цього разу Аурелія не стала сперечатися.