Розділ 25.

Бронемашину трясло на кожній вирві. Вона була черговим витвором наших інженерів: на перший погляд важко було зрозуміти, з чого її взагалі зібрали, але машина їхала, броня трималася, а більшого від неї поки не вимагали.

Десятеро бійців сиділи вздовж бортів, звикаючи до ваги екзокостюмів і коротких поштовхів приводів, які реагували навіть на зміну положення тіла. На внутрішній карті за нами тягнулося кілька десятків заражених, але поки вони відставали.

— Поки є час, поясню нову структуру, — сказав я. — Найменший самостійний підрозділ — п’ятірка. Двоє важких бійців тримають захист, двоє легших працюють на прориві, п’ятий виконує спеціалізовану роль: технік або розвідник.

— Технік? — запитав Джміль.

— Або розвідник. Технік керує турелями, ремонтує спорядження, працює з пастками й зарядами. Розвідник веде дрони, прокладає маршрут і за потреби прикриває групу здалеку. Склад залежить від завдання.

На схемі перед очима Харон розділив наш загін на дві групи. Назар очолив першу п’ятірку, Пріор — другу.

— Дві п’ятірки утворюють десятку, — продовжив я. — Це вже повноцінний бойовий підрозділ. Десять десяток — сотня. Десять сотень — тисяча.

Назар повернув голову в мій бік.

— А чим погані взвод, рота й батальйон? Начебто всі давно розібралися, скільки людей куди ставити.

— Нічим. Для армії, якої більше не існує.

У кузові стало тихіше.

— Ми не відновлюємо стару систему. У нас інша зброя, екзокостюми, адаптанти й техніка, для якої попередніх нормативів не існувало. Нова формація — нові правила. Назви залишили простими: п’ятірка, десятка, сотня. Сотню взяли зі старої козацької традиції, решта одразу пояснює чисельність підрозділу.

— А ти тоді хто? — поцікавився Грим. — Отаман?

Він був одним із досвідчених бійців, які разом із Назаром будували Оплот ще тоді, коли поселення займало лише будівлю старого міського музею. Відповідати різко не хотілося.

— Той, хто першим вислухає пояснення, чому ти витратив увесь боєкомплект.

— Тобто все-таки командир.

Бронемашина різко загальмувала. За бортом здійнявся скрегіт металу, а Харон позначив попереду територію насосної станції.

— Тепер щодо костюмів. Кожен із вас під’єднаний до мережі підрозділу. Ви чуєте одне одного незалежно від шуму, а всі помічені цілі одразу з’являються в решти.

У верхньому лівому куті огляду світилася невелика карта.

— Вона формується з даних дронів і всього, що бачать ваші шоломи. Нічне й теплове бачення вмикаються автоматично. Коли фіксуєте ціль, костюм стабілізує зброю й коригує рух руки, підвищуючи точність пострілу.

Позаду на карті мітки заражених почали наближатися.

— Із хвостом розбираємося в ближньому бою. Боєприпаси не витрачати. Заодно звикнете до приводів не на тренувальному майданчику.

— Прибули, — повідомив водій.

Апарель опустилася, і група висипала назовні. Перші кроки вийшли незграбними: хтось надто сильно відштовхнувся й ледь не врізався в огорожу, але системи стабілізації втримали всіх на ногах.

Хао зробив кілька швидких рухів і невдоволено смикнув плечем.

— Надто повільно. Костюм більше заважає, ніж допомагає.

— Приводи обмежені до сорока відсотків.

— І як це виправити?

Позаду пролунали перші крики заражених. Мітки на карті прискорилися, розтягуючись уздовж дороги.

«Його реакція й нервова провідність дозволяють підняти потужність до дев’яноста двох відсотків без критичного ризику», — зауважив Каїр.

— Хароне, зніми з його костюма обмеження. Стабілізацію залиш.

Хао ступив уперед.

Цього разу костюм не стримав рух. Він зірвався з місця так швидко, що асфальт тріснув під ногою, а за мить уже стояв біля огорожі з оголеною катаною.

— Уже краще.

Зграя вискочила з-за повороту.

— Перша п’ятірка тримає дорогу! — наказав Назар. — Друга — перевіряє станцію!

Перша п’ятірка розгорнулася поперек дороги. Двоє щитовиків зайняли передній край, Назар і Грим стали за ними, а Ключ скинув із плечей контейнер зі спорядженням. Кулемет Грим перехопив без особливого задоволення, але наказу не порушив — зброя залишилася опущеною.

Ми з Пріором і другою п’ятіркою рушили до насосної станції. Разом із нами йшли Хао, Шелл і двоє важких бійців зі щитами.

Позаду пролунав удар.

Джміль зустрів першого зараженого, який на повній швидкості мчав до п’ятірки. За своїми габаритами він виконував роль щитовика, але чекати зіткнення не став: ступив назустріч і вільною рукою вихопив шаблю. Лезо пройшло крізь шию, а костюм допоміг завершити рух так легко, ніби не зустрів ані кісток, ані м’язів. Відокремлена голова ще не впала, коли Джміль уже повернув щит назустріч наступній істоті.

Другий щитовик прийняв зараженого на броньоване плече. Удар, який звичайній людині зламав би ключицю, лише хитнув екзокостюм. Система стабілізації втримала бійця на ногах, а наступний рух посиленої руки втиснув істоту в кузов покинутої машини.