Розділ 21.

Земля наближалася надто швидко.

Верхівки дерев уже розпадалися на окремі гілки. Аурелія тримала глайдер на одному двигуні, але машина просідала з кожною секундою. Попередження на екрані зливалися в суцільне червоне мерехтіння.

— Правий двигун зруйнований? — спитав я.

— Заблокований тілом птаха, — відповів Харон. — До контакту з деревами — п’ятдесят вісім секунд.

— Навіть не думай, — сказала Аурелія.

Затискачі навколо екзокостюма вже розходилися.

Світ раптом сповільнився. Пальці Аурелії ковзали по панелі так повільно, що я бачив кожен окремий рух. Червоні сигнали перестали мерехтіти й зависли перед очима чіткими символами, а шум двигуна розділився на десятки окремих звуків.

— Інших варіантів немає.

Перший і Другий підвелися одночасно. Перший сам зняв зі стіни іглостріл і рушив до люка. Другий витягнув страхувальний трос, закріпив його на моїй броні й перевірив з’єднання коротким ривком.

Окремих наказів я не давав.

— Хароне, ти безпосередньо керуєш кожним із них?

— Ні. Вони використовують завантажені навичкові модулі відповідно до ситуації. Зараз Перший забезпечує прикриття, Другий — технічну підтримку.

Люк відкривався нестерпно повільно. Стулка повзла вбік, оголюючи вузьку смугу сірого неба, яка з кожною миттю ставала ширшою.

Повітря вдарило всередину глайдера й по корпусу екзокостюма.

— Формую технічне вікно в захисному полі над правим бортом, — повідомив Харон. — У цьому секторі зовнішнього захисту не буде.

Бліде мерехтіння над обшивкою розійшлося вузьким коридором від люка до пошкодженого двигуна. Тепер крізь нього могли пройти ми. І птахи також.

Машину хитнуло, сіре небо змішалося з темними кронами, а над крилом промайнула велика тінь. Перший вистрілив раніше, ніж птах устиг наблизитися. Той смикнувся в повітрі й зник під машиною.

Магнітні фіксатори втримали мене на обшивці. До правого двигуна було кілька метрів, але кожен крок доводилося відвойовувати у повітряного потоку. Другий залишився біля люка й автоматично вибирав слабину троса. Перший вийшов слідом, став на коліно й продовжив вести вогонь по зграї з іглостріла.

— Тридцять дев’ять секунд, — повідомив Харон.

У повітрозабірнику застрягла майже половина птаха. Розірвані крила намотало на напрямні, а кістяний наріст на грудях увійшов між деталями, наче клин.

Вчепився в нього обома руками.

Приводи екзокостюма загуділи. Рештки здригнулися, але не піддалися.

«Поверни за напрямком потоку, — сказав Каїр. — Ти намагаєшся вирвати клин упоперек. Навіть твоя сила не виправляє неправильний кут».

Глайдер різко провалився вниз. Трос натягнувся за спиною, а дерева рвонули назустріч.

Провернув кістяну пластину й потягнув знову.

Щось хруснуло.

Тіло птаха вирвалося з двигуна й одразу зникло в потоці.

— Канал вільний!

— Виконую продування та запуск.

Перший змінив позицію без команди й закрив мене від птаха, що зайшов згори. Дзьоб ударив у його плече й розірвав корабельний костюм. Першого розвернуло впівоберта, однак він переставив ногу, втримався на обшивці й вистрілив майже впритул. Жодного крику, жодної спроби перевірити рану — тільки наступна ціль. Він змістив іглостріл і продовжив прикривати відхід.

Другий різко вибрав трос.

Мене потягнуло назад до люка. Перший увійшов слідом, не припиняючи стріляти, доки стулка не відрізала шум вітру.

— Технічне вікно закрито. Відновлюю цілісність захисного поля, — повідомив Харон.

Правий двигун ожив.

Глайдер смикнувся вгору за кілька метрів над верхівками. Захисне поле зачепило крони, за корпусом вибухнула хмара листя й уламків гілок.

Аурелія вирівняла машину, важко дихаючи.

— Потужність правого двигуна — сорок сім відсотків, — повідомив Харон. — Цього вистачить, щоб дістатися цілі.

— А щоб повернутися? — спитала вона.

— Спочатку доведеться повністю очистити вузол і провести ремонт.

Над правим крилом знову промайнула тінь. Зграя не відчепилася, але після втрати кількох птахів уже не намагалася атакувати всією масою. Окремі істоти заходили з боків і згори, перевіряючи, чи глайдер знову почне падати.

Аурелія тримала машину майже над самими верхівками. Коли птахи спускалися нижче, їм доводилося виходити перед корпусом, просто в перехресний сектор бортових турелей. Двох розірвало короткими серіями імпульсів, ще один отримав заряд у крило й зник між деревами.

Решта переслідувала нас ще кілька хвилин. Темні силуети то виринали над кронами, то знову ховалися за ними, але відстань поступово збільшувалася. Зрозумівши, що здобич більше не падає, зграя розвернулася й залишилася позаду.

Наступні сорок хвилин глайдер ішов на зниженій швидкості. Правий двигун працював нерівно, раз у кілька секунд здригаючись так, що вібрація проходила крізь увесь корпус. Харон постійно коригував тягу, а Аурелія обходила високі дерева й трималася подалі від ділянок, де рослинність повністю приховувала землю.