Розділ 9.

Бій зламався одразу.

Не з великого пострілу. Не з красивого наказу. Просто всі одночасно зробили те, що встигли, а не те, що треба було. Люди смикнулися, стволи піднялися, цивільні кинулися в різні боки, і вся ця брудна пляма біля воріт за одну секунду стала не ситуацією для врегулювання, а живим м’ясом, яке саме лізло під удар.

Різак у моїх руках сіпнувся вдруге. Другий ніж уже йшов мені під ребра, короткий, вузький, розрахований не на красивий удар, а на дірку в м’яких тканинах. Зап’ясток зі зламаною рукою висів, як непотрібна деталь, але тіло працювало далі. Від нього пахло потом, кров’ю з розбитої губи й старим брудом, який не змивається водою.

Лобом я вдарив його в перенісся.

Не сильно для себе. Достатньо для нього.

Хрящ хруснув глухо й неприємно, як тонка кістка під черевиком. Обличчя Різака на мить провалилося всередину, з носа бризнула кров, тепла й темна в жовтому світлі прожектора. Він захлинувся повітрям, ніж збився з траєкторії й ковзнув по броньованому шару костюма. Лезо лишило на поверхні світлу подряпину, а його кров — коротку дугу на моїй рукавиці.

«Твоя гуманність тут зайва, — нагадав Каїр. — Хоча техніка переговорів рухається в правильному напрямку. Для м’ясника».

«Як мені не вистачало твоїх коментарів».

«Завжди радий надати. Особливо коли ти сам створюєш навчальний матеріал».

Кістяний натиснув на спуск.

Хао встиг штовхнути ствол убік, але не зупинити постріл. Імпульсний заряд ударив у верхній край металевого щита одного з оплотівців. Метал спалахнув синім, розжарився по краю й вирвався з рук разом зі шкірою з долонь. Чоловік заверещав уже після удару, коли щит врізався йому в обличчя. Ніс луснув, губи розбило об зуби, кров чорними краплями полетіла на бетон.

Він упав назад, збиваючи другого стрільця, який саме піднімав гвинтівку.

Той натиснув спуск від переляку.

Постріл пішов криво, високо, у темний фасад будинку. Бетон вибухнув крихтою. Дрібні уламки посікли повітря, зашурхотіли по капотах машин, вдарили комусь по щоці. Двоє цивільних, які досі стояли біля машини, кинулися хто куди. Один упав сам, закривши голову руками. Другий побіг у вузький прохід між будівлями, саме туди, де темрява була густішою за ніч.

— Назад! — крикнула Саміра.

Її не почули.

Один із учнів Хао рвонув за тим цивільним. Добрий намір. Поганий час. Він кинувся без команди, відкривши фланг, і третій у масці миттєво змістив ствол на нього.

Хао побачив це одночасно зі мною.

— Лягай! — кинув він.

Учень почув пізно.

Постріл ударив його в плече й розвернув усім тілом. Не красиво, як у кіно. Просто різко, грубо, ніби хтось смикнув його за кістку зсередини. Комбінезон лопнув, тканину на плечі розірвало, і темна кров одразу пішла широкою плямою вниз по рукаву. Хлопця кинуло на корпус старої машини; він ударився спиною, ковзнув нижче, але вперто спробував втриматися на ногах.

Рука вже не слухалась.

Вона висіла збоку, чужа й важка. Пальці кілька разів смикнулися, ніби ще шукали зброю, якої більше не могли втримати.

От вам і бій із розумним супротивником.

Заражений лізе прямо, якщо не має іншого інстинкту. Людина шукає слабке місце. Стріляє не туди, де ціль найважливіша, а туди, де після пострілу все розсиплеться. Іноді достатньо влучити не в серце, а в страх.

Це була не дурість у прямому сенсі. Просто тіло, яке вирішило раніше за голову. І не подумало про наслідки.

Я втиснув пальці в шию Різака під щелепою. Не душити. Вимкнути. Під шкірою пульсувала артерія, слизька від поту й крові. Його очі на мить стали круглими, ноги втратили силу, і весь він обм’як, як зламаний дріт. Живий. Поки що корисний.

Кинути його на землю було легко.

Залишити без нагляду — ні.

— Саміра! Цей живий. Права рука зламана, у другій викидний ніж!

— І що мені від цього? — кинула вона. — Я його тільки пристрелити можу, якщо рухатиметься.

Вона не дивилась на мене, але почула. Однією рукою тримала жінку за комір, притискаючи до землі, другою вела стволом по сектору. Волосся жінки лишилося в кулаці мертвого напівформеного, і тепер пасма валялися на бетоні поруч із його кров’ю. На обличчі Саміри була робота. Холодна, швидка, зла.

— Цього вистачить.