Пролог

Під час бою космос палав уламками, мов на чорний лід сипали розпечені жарини. Армада Тео і рій Зхаріантів врізалися одна в одну лоб у лоб — і перша хвиля змила все слабке, незахищене або занадто сміливе.

Лазери Тео різали прямими, арифметично точними лініями. Імпульсники глушили нервові вузли живих кораблів Зхаріантів. Рельсові прискорювачі прошивали панцирі й кістяні каркаси, як тонку кригу.

Зхаріанти відповідали так, як уміли лише вони: кораблі розкривалися, мов морські лілії, випускаючи шипи — гладкі, вологі, що на очах роздувалися, пульсували й вибухали кислими хмарами. Кожна хмара — зі своєю хімією: одні травили сенсори, інші жрали сплави, треті просто склеювали стики, намагаючись задушити корабель зсередини.

Бій не вщухав. Розпечений метал кипів поряд із живою органікою. Навіть вакуум здавався гарячим.

Тарн стояв і спостерігав на екранах, як есмінець-матка жуків розривався на сектори. Броня сиділа як жива шкіра: зовнішній метакерамічний шар, під ним — сітка карбонових м’язів, гнучкі приводні волокна й капіляри з охолоджувальним гелем. На лівому зап’ясті — тактичний модуль, на правому — проєктор поля, який уміє ставати щитом або клином. Шолом зсередини був м’яким, як долоня, але зовні — чиста геометрія захисту: лобова пластина, обвід сенсорної корони, тонкі щілини камер. Усередині — він і голос.

— Каїр, — вимовив Тарн, відкриваючи оглядову проєкцію.

— Я тут, — відповів спокійний тембр. — Основний есмінець Зхаріантів — критично пошкоджений. Три хвилини — і його нутро розтечеться по вакууму.

— Фіксуй, чи є відокремлення сегментів. Матки здатні скидати функціональні лопаті.

На голограмі, що плавала над тактичним столом, чітко було видно момент, коли лазерні батареї Тео пропалили органічний «кіль» матки.

У ту ж секунду з-під панциря відшарувався темний клинок. Він відділився зі шлейфом уламків, зник — і вже за мить рвонув убік із таким прискоренням, що навіть автоматика не одразу встигла це класифікувати.

— Є контакт, — сказав Каїр. — Знайшов один сегмент, який різко знизив теплову сигнатуру й сховався у наші ж шлейфи. Вектор — відхід у глиб системи.

— Це не «сегмент», — насупився Тарн. — Це може бути самостійна пилуга. Дика упаковка «насіння».

Він вимовив «насіння» так, ніби ставив підпис під вироком.

 Він уже супроводжував не одну таку зачистку. Зазвичай усе було передбачувано: матка намагається відтягнути вогонь на себе, пилуги відходять за заздалегідь прорахованими траєкторіями, їх перехоплюють, розбирають по шарах у лабораторіях Тео — і про сектор ставлять галочку в звіті.

Він бачив, що буває з планетами, куди «насіння» все ж падало. Там, де рій встигав укорінитися, навіть знищення біомаси вже не повертало світ до норми — лише робило руїни чистішими.

У Зхаріантів усе просто: матка, робітники, воїни — і насіння. Квант-біокапсули з кодом майбутнього рою. Якщо капсула сяде на живу планету, там почнеться нова весна, яка нікому не сподобається.

— Курс на перехоплення.

Тарн відразу повів «Спис» у переслідування пилуги, знаючи, що корабель його не підведе. Це був не героїзм — це була впевненість у власній техніці.

— Передаю пакет у штаб… — почав Каїр, проте його голос урвався коротким ривком. — Лівий борт. Удар.

З лівого борту «Списа» раптово пройшов різкий струс — не удар корпусу, а нервовий прокол у сенсори, наче хтось цапнув корабель за оголений нерв. Тарн повернув погляд туди — і побачив, як один із великих уламків матки-есмінця, який ще хвилину тому був просто мертвою брилою біомаси, здригнувся.

Темні крупинки на його поверхні, схожі на попіл, раптом розкрилися дрібними рожевими пелюстками, як квіти на зворотному прискоренні. Це були контейнери кислотних ферментів.

Хмара активувалась.

Наступної миті уламок, який був надто близько, вибухнув — не вогнем, а об’ємним розривом біологічного тиску, який розметав рожеву хмару ферментів навколо «Списа».

Розлившись у вакуумі, ферменти поводились як рій мікроскопічних хижаків: вдарили в щит, зашипіли, спалахнули на короні нанопилу.

> — «Ферментний залп. Тип F-3 з домішками протеїнових роз’їдачів», — доповів Каїр.

Щит здригнувся, повівся напругою, фазовий шар коротко мигнув.

На панелях поповзла тріщина навантаження.

Хмара вдарила ще раз, облизнула ліву балку, розчинила шмат сенсорної кромки, зірвавши цілі кластери датчиків.