Розділ 35.

- - - Земля. - - - 

Оплот

Біля головного пропускного пункту Оплоту було незвично людно. Охорона перевіряла пропуски та звіряла списки техніки, яка вже вишикувалася в колону для виїзду за межі території. Люди Тигра завершували завантаження останнього майна, готуючись залишити місце, яке за останній час стало для них новим домом. Колись невеличка група з п'яти адаптантів розрослася до справжнього підрозділу з власною технікою, спорядженням та командною структурою.

В одній із вантажівок перевозили малий технічний реплікатор, закріплений на платформі серед ящиків з інструментами та запасними деталями. Саме завдяки цьому обладнанню група свого часу отримала можливість швидко розвиватися й стала значно незалежнішою. Тепер його забирали разом з іншим майном підрозділу. Рішення було остаточним: після реорганізації Оплоту незалежна група не могла залишатися на його території, не підпорядковуючись новому керівництву.

Поки бійці готували колону до виїзду, з протилежного боку до воріт наближалася Саміра. Поруч із нею повільно йшла велика кішкоподібна істота зі світло-сірою, майже білою шерстю, вкритою темними плямами. Час від часу вона припадала на одну з лап. Шерсть місцями злиплася, а на боці та біля плеча виднілися сліди поранень, частково прикриті пов'язками.

— Стій! — один з охоронців підняв руку, наказуючи зупинитися. — Саміро? Це ще що таке ти тягнеш із міста?

— Мені потрібна допомога. Поклич когось із медиків. А краще зв'яжися з Катериною Андріївною. Тут не зовсім звичайний випадок.

Охоронець перевів погляд на істоту й повільно опустив руку ближче до зброї.

— Слухай, може, відійдеш від цієї тварюки? А я її просто пристрелю.

— Я сама тебе зараз пристрелю! — різко відповіла Саміра. — Знайшла його в місті. Точніше, він мене знайшов. Його поранили, здається, ще й покусали заражені. Я обробила рани, але йому потрібен нормальний огляд.

Другий охоронець вийшов із приміщення пропускного пункту й зупинився поруч із товаришем. Кілька секунд він мовчки розглядав незнайому істоту, особливо затримавшись поглядом на чотирьох очах.

— Це взагалі що? — нарешті запитав він.

— Не знаю.

— Гарна відповідь. А ти думаєш, у нас тут ветеринари є?

Його товариш засміявся.

— Можливо, якийсь мутований звір, — відповіла Саміра, не звертаючи уваги на сміх. — Але він мені допоміг, і я не збираюся залишати його помирати десь у місті.

Шай присів біля Саміри, обережно підібгавши поранену лапу. Два верхні ока стежили за охоронцями, тоді як нижні ковзнули до прочинених воріт. На оголеній ділянці шиї повільно змінився відтінок шкіри.

— А він точно безпечний? — запитав перший охоронець.

— Я за нього ручаюся. Не можу залишити його тут.

— Ти знаєш правила, — пробурмотів другий. — А якщо він вирішить когось з'їсти?

— Тоді я нестиму відповідальність.

— Дуже заспокоїла. Навіть не знаю, що з вами робити. Треба покликати когось зі старших.

Саміра зітхнула й погладила Шая по голові. Той ледь нахилився назустріч її руці, хоча погляду з озброєних людей не відводив.

— Слухайте, я ж не прошу одразу пропускати його всередину. Давайте пройдемо в карантинну зону. Покличте лікарів, нехай оглянуть його, а потім вирішимо, що робити далі.

Один з охоронців кивнув товаришеві.

— Зв'яжися з медичною службою. І повідом черговому, що в нас тут... незвичайний відвідувач.

— Як його записати?

Охоронець знову подивився на чотириокого звіра.

— Амур. Так і запиши.

— Ти серйозно?

— А на що він, по-твоєму, схожий? Амурський тигр, тільки білий і з чотирма очима. Записуй.

Шай тим часом уважно спостерігав за місцевими істотами. Після сутичок із зараженими його стан поступово погіршувався, і він підозрював, що разом із пораненнями отримав ще й якусь інфекцію. Особливих надій на допомогу місцевих не покладав, хоча самка, яка його супроводжувала, вперто намагалася щось для нього зробити, а те, що вона постійно називала його по-різному, хвилювало найменше.

За внутрішніми воротами загуркотіли двигуни. Перша машина колони рушила вперед, змусивши охоронців відійти від проїзду. Саміра відступила ближче до стіни, поклавши руку на спину Шая, щоб той не опинився на шляху техніки.