Розділ 32.

- - - Кхар-Саал. - - - 

Морозов Ілля

Повз мене проносилися тисячі світлових потоків. Одні були тонкими, наче нитки, інші нагадували широкі напівпрозорі стрічки, всередині яких постійно змінювалися незнайомі символи. Вони перетиналися, розходилися й зникали в глибинах величезних конструкцій. Найдивніше, що жоден із них не стикався з іншим, хоча на перший погляд тут панував цілковитий хаос.

— І що з цим усім робити?

Каїр зупинився поруч. Його білий одяг виглядав напрочуд звично серед цього незрозумілого світу, хоча тепер я навіть не був упевнений, чи існує тут саме поняття одягу.

— Для початку навчитися відрізняти інформацію від процесів. Те, що рухається перед тобою, — це переважно потоки обміну даними між окремими системами. Частина інформації передається безперервно, інша надходить лише за запитом.

— А якщо торкнутися?

— Спробуй.

Простягнув руку до найближчої світлової стрічки. Пальці пройшли крізь неї, і перед очима миттєво спалахнули сотні зображень. Незнайомі приміщення, механізми, ряди символів, обличчя Хралінів — усе змішалося в одну строкату кашу, від якої захотілося заплющити очі.

— Прибери це!

Зображення зникли так само раптово, як з'явилися.

— Ти щойно спробував одночасно сприйняти весь потік. Приблизно те саме, що намагатися прочитати сотні книжок за одну секунду, водночас слухаючи музику й переглядаючи десятки фільмів.

— А попередити не міг?

— І як би ти тоді дізнався, на що це схоже? Ти маєш навчитися контролювати думки, тепер у тебе з'явився практичний приклад того, що буває, коли цього не робити. В інформаційному потоці важливо виділяти головне, як, власне, і в житті. Уміння відрізняти потрібне від повсякденного інформаційного сміття ще нікому не завадило.

— Дуже педагогічно.

— Я знаю тебе достатньо давно. Ти б вислухав попередження, кивнув, удав, що все зрозумів, а потім однаково поліз би в потік. Тепер принаймні наступного разу подумаєш, перш ніж хапатися за все, що світиться. Хоча щодо останнього в мене залишаються обґрунтовані сумніви.

Каїр провів рукою перед собою. Один із потоків змінив напрямок і розгорнувся в широку прозору площину, поділену на безліч дрібних ділянок. Усередині кожної щось рухалося, але роздивитися деталі було неможливо.

— Перед тобою архів виробничих процесів. Обери один запис. Не хапайся за все одразу, просто зосередься на тому, що хочеш побачити.

Як узагалі можна виділити якусь ділянку у світловому потоці? Однак я все ж спробував зосередитися на найближчій до мене. Вона збільшилася, проте разом із нею наблизилися й десятки сусідніх. Довелося зупинитися й уявити, що все зайве мене не цікавить.

Навколишні зображення потьмяніли. Залишилося одне.

— О! Вийшло.

— Уже краще. Тепер відкрий.

Варто було побажати побачити вміст, як прозора площина розсипалася, а навколо розгорнувся виробничий цех із високими перекриттями та рядами обладнання, що губилися вдалині. З'явилися працюючі машини, транспортні платформи, потоки розпеченого матеріалу, що рухалися закритими жолобами. Поміж обладнанням ходили Храліни у спеціальному захисному спорядженні.

Один із них пройшов просто крізь мене.

Мимоволі відсахнувся.

— Це що, ми в минулому?

— Ні. Ти переглядаєш архівний запис. Точніше, усе це просторова реконструкція. Записи камер спостереження, показники обладнання та інші збережені дані обробляються й подаються у формі, зрозумілій твоєму мозку. Тому ти сприймаєш роботу цеху так, ніби особисто тут перебуваєш.

Оглянувся. Навіть найдрібніші рухи механізмів виглядали справжніми, хоча ні звуків, ні запахів не було. Величезна машина поруч обробляла темний металевий виріб, поступово надаючи йому складної форми.

Найбільше мене зацікавили не машини, а самі робітники. На сусідньому майданчику двоє Хралінів щось жваво обговорювали біля відкритого технічного відсіку. Один раз у раз показував на деталь у себе в руках, другий уперто хитав головою. Зрештою вони покликали третього, і той, навіть не дослухавши суперечки, забрав деталь, повернув її іншим боком та встановив на місце. Механізм запрацював, а обидва сперечальники завмерли, дивлячись на нього.

Я мимоволі всміхнувся. Звуків у реконструкції не було, але зміст розмови можна було вгадати й без перекладача. За час перебування в Оплоті я бачив чимало подібних випадків. Один доводить, що знає краще, другий сперечається з принципу, а потім приходить третій і мовчки все лагодить.

— Каїре, а можна дізнатися, що саме вони виготовляли?

— Можна. В архіві збереглася технічна документація. Але спочатку навчися хоча б не відкривати всі записи одночасно. Мені не хочеться щоразу збирати твоє сприйняття докупи.

Ще раз оглянув цех. Тепер, коли його наповнювали робітники й рухомі платформи, покинуті руїни зовні сприймалися зовсім інакше. Понад двісті років тому тут теж були робочі зміни, поломки, суперечки й буденні клопоти. А тепер між тими самими машинами росли дерева та нишпорили паразити. Щоправда, Каїра останнє, здається, тішило навіть більше.