Розділ 30.

- - - Кхар-Саал. - - -

Морозов Ілля

У залі вже стояли четверо. Кремезний навіть не підняв голови від сокири. Сухий біля стіни дивився в підлогу, наче його привели силоміць. Двоє інших рилися в зброї й сперечалися так тихо, що я не розібрав жодного слова.

Я зайшов. Говорити перестали. Дивилися на броню.

— Це і є людина? — запитав один із мисливців.

— Представник Сетх-Нар, — відповів Хралін, який зустрів мене біля входу.

— Бачу. Рід настільки збіднів, що не зміг виставити власного мисливця?

Я не став відповідати. Натомість підійшов до вільного столу, на якому лежали складений одяг і кілька предметів спорядження.

— Перед початком ви повинні зняти свою броню, — повідомив супроводжуючий.

— Чому це?

— Використання зовнішніх бойових систем і систем підсилення заборонене. Умови однакові для всіх кандидатів.

— А це що? — Я кивнув на одного з Хралінів, який уже одягнув масивний нагрудник.

— Звичайна броня. Вона дозволена.

— Зрозуміло. Броню можна, мою не можна.

«Нічого значного не упустив», кажеш, Рхааре? Обов'язково пригадаю тобі це після Ігор.

Я наказав екзокостюму розкритися. Фіксатори послідовно відпустили тіло, зовнішні пластини розійшлися, і я ступив на підлогу без звичного захисту.

Один із кандидатів тихо заскреготав. За час перебування тут я вже навчився розрізняти деякі звуки Хралінів і зрозумів, що це був сміх.

— Оце й усе?

Я оглянув себе. Підкостюмник пережив надто багато пригод, щоб його можна було назвати пристойним. Особливо після останніх боїв.

— Сам бачу, що вигляд не найкращий, — відповів я. Перекладач на грудях відтворив мої слова хралінською.

— Зброю й одяг можете обрати тут, — втрутився супроводжуючий. — Усе представлене спорядження допущене до Ігор. Перекладач теж доведеться здати.

Одягу мого розміру тут не виявилося. Довелося просити організаторів принести щось дитяче або підліткове за їхніми мірками.

Штани принесли швидко. Із верхнім одягом було складніше: більшість речей була розрахована на значно тонший тулуб і довші руки. Зрештою все ж вдалося підібрати міцну темну туніку, яку довелося в деяких місцях розпороти й підтягнути ременями, та коротку накидку з каптуром.

Взуття підібрали окремо.

— Мені б ще маску, — пробурмотів я, оглядаючи спорядження.

На сусідньому столі лежала зброя. Клинки різної довжини, сокири, списи, стрілецькі системи й кілька комбінованих зразків, у яких Храліни примудрилися поєднати все одразу.

Останні зацікавили найбільше.

Я взяв одну з алебард, перевірив баланс, кілька разів повернув у руках. Широке рубальне лезо, довге колюче вістря й вбудований стрілецький модуль. Дещо важкувата, але, швидше за все, до неї треба звикнути.

— Беру цю.

— Умієш нею користуватися? — запитав кремезний кандидат.

— Умови змагань допоможуть тобі дізнатися про це, — сказав я, усміхаючись.

Скоро заберуть і перекладач. Чому б не поспілкуватися, поки є можливість?

Він видав якесь гарчання, але промовчав.

Мені видали пояс із додатковими кріпленнями, запас боєприпасів і невеликий ніж. До спорядження додали медальйон — важкий темний диск зі знаком Сетх-Нар. Один із організаторів наказав закріпити його на видному місці. Тепер у кожного кандидата було те, що решта мали спробувати відібрати. Я попросив ще кілька таких самих ножів. Вони були непогано збалансовані, тож могли знадобитися. Накидку довелося перекинути так, щоб вона не заважала рухати алебардою.

Поки я закінчував, інші кандидати теж визначилися зі спорядженням.

Представник Ар-Тхал тримав важку сокиру й навіть не намагався приховувати неприязні. Мисливець Кхар-Вей обрав довгу стрілецьку зброю та дворучний меч. Учасник Охр-Саал перевіряв два короткі клинки, а представник Рахн-Ур узяв цікавий спис і простий круглий щит. 

Імена оголосили, але запам'ятати їх із першого разу я не зміг. Тим паче перекладача на мені вже не було. Тепер Каїр перекладав лише те, що вважав за потрібне.

«Записав, як кого звуть?»

«Імена, родову належність, озброєння й особливості поведінки. На відміну від тебе, я готуюся до Ігор. Ти погодився взяти участь у смертельному змаганні з чотирма істотами. Їхні імена — останнє, що тобі зараз потрібно».

«Хочу бути ввічливим».

«Ох, як же тебе від їхнього напою пробрало».

Біля виходу відчинилися широкі двері.

Супроводжуючий щось оголосив. Каїр переклав:

«Кандидати, підготовку спорядження завершено. Прошу пройти до транспорту. Ігри починаються».

Кремезний Хралін першим рушив до виходу. Решта пішли за ним.