- - - Планета Земля - - -
Оплот
Корабель “Спис”
За кілька хвилин до появи невідомого корабля системи «Списа» отримали короткий пакет, переданий із Кхар-Саалу.
Він був сформований двійником Харона для самого себе.
Зміст виявився стислим: усіх інших виявлених живих членів групи евакуйовано, капітан залишився на Кхар-Саалі й продовжує операцію самостійно. Решта інформації призначалася лише для внутрішнього використання Харона й не потребувала передачі людям Оплоту.
Саган майже одразу почув його голос просто на своєму робочому місці:
— Очікується прибуття евакуаційного модуля з нашими людьми. Стан групи невідомий. Підготувати медичний сектор до приймання важкопоранених.
Саган на мить завмер, а тоді наказав:
— Невідомий корабель не атакувати, якщо не проявить ворожих дій.
Часу на запитання не було. Невдовзі високо над містом з’явився борт Хралінів, і системи оборони лише взяли його на супровід.
Корабель не заходив на посадку. Знизився над пустирем за зовнішніми укріпленнями, кілька секунд тримався майже нерухомо, а потім від його нижньої частини відокремився великий темний модуль.
Чергові спершу прийняли його за уламок.
Контейнер стрімко пройшов останні сотні метрів, розгорнув гальмівальні системи й різко втратив швидкість. Знизу спалахнули короткі струмені, корпус хитнуло, після чого він важко опустився на землю, здійнявши навколо хмару пилу.
Чужий корабель не чекав.
Щойно модуль торкнувся землі, він почав набирати висоту й за кілька секунд зник у хмарах.
— Це воно? — пролунало по зв’язку.
— Харон підтверджує сигнал модуля. Група огляду — вперед. Медики за ними.
Охорона підійшла першою. Ніхто не знав, що саме побачить усередині, тому зброю тримали напоготові аж до моменту, коли зовнішня стулка повільно розійшлася.
Першим ударив запах.
Кров, обгорілий метал, медикаменти й щось різке, чуже.
Потім люди побачили екзокостюми.
Одинадцять.
Вони стояли в транспортних фіксаторах уздовж стін, і майже жоден уже не нагадував машину, яка нещодавно йшла в бій. Пробита броня, оплавлені сегменти, вирвані пластини, заклинені суглоби. В одного екза повністю була відсутня рука разом із частиною плечового вузла. В іншого нижня частина ноги закінчувалася обірваними приводами й застиглими краплями металу.
За пошкодженнями навіть неможливо було одразу зрозуміти, хто саме знаходиться всередині.
— Вони живі?
Харон відповів одразу:
— Відповідно до телеметрії костюмів, усі бійці живі.
— Не розкривайте силою! — крикнув один із техніків. — Спочатку від’єднати приводи!
І тільки тоді хтось помітив дальню частину модуля.
Там стояли ще три транспортні ложементи — низькі жорсткі рами з фіксаторами для тіла й захисними кожухами навколо голови та грудей.
Троє людей лежали нерухомо, стягнуті широкими ременями, щоб їх не вбило під час посадки. Одяг у всіх був розрізаний у кількох місцях, поверх ран лежали тимчасові пов’язки. В одного голова була щільно забинтована. Іншому руку жорстко зафіксували вздовж тулуба, а ноги нижче коліна не було. У третього крізь перев’язку на животі вже проступала кров.
— Медиків сюди! Усіх вільних!
Модуль одразу перетворився на хаос коротких команд.
— Обережно з шиєю!
— Не тягни його з броні, поки не відключили каркас!
— Носилки!
— Цього одразу в медблок!
Поранених витягували одного за одним, і лише тепер почали впізнавати обличчя.
Разом повернулися чотирнадцятеро.
Десятеро людей і четверо Пустих.
Усі живі.
Усі в різному стані — від важких травм до таких пошкоджень, за яких без екзокостюма частина з них навряд чи взагалі пережила б дорогу.
Але біля відкритого модуля ніхто не радів.
Хтось перевірив останній фіксатор.
Потім ще раз заглянув у дальню частину контейнера.
— Де капітан?
Відповіді не було.
Перевірили порожні кріплення, технічні відсіки, навіть вузький простір між транспортними рамами.
Іллі не було.
Лише пізніше, коли перших поранених уже несли до медичного сектора, Харон повідомив те єдине, що мав право передати:
— Капітан залишився на Кхар-Саалі. Він займається фінальною підготовкою до досягнення цілей операції.
Більше він нічого не пояснив.
- - - Кхар-Саал - - -