Пролог.

Небо над горами було неправильним.
Надто чистим. Надто рівним. Хмари повільно тягнулися вздовж темних вершин, але жодна не змінювала напрямку, а світло ранкового світила вже третій кхар падало під майже однаковим кутом. Колись це дратувало його. Тепер він майже не помічав.
З висоти відкривався краєвид на долину. Темні смуги полів тягнулися між скелястими виступами, нижче блищала вода, а ще далі починався ліс, над яким клубочився ранковий туман. Десь там уже працювали збирачі, хоча звідси їх майже не було видно.
Він підніс чашу до рота.
Напій був гарячим, гірким і пахнув корінням.
Саме таким його подавали тут уже багато поколінь.
Кажуть, колись так пахнув ранок на світі, з якого почався їхній шлях.
Він ніколи там не був.
Ніхто з живих не був.
Залишилися лише записи, старі зображення й кілька рослин, які вперто вирощували в Зелених Гніздах, хоча користі від них було значно менше, ніж від сучасних культур.
Мабуть, тому їх і не знищили.
Не все повинно бути корисним.
Деякі речі просто нагадують, звідки ти прийшов.
Він зробив ще ковток і подивився вгору.
Між хмарами майже нечутно пройшла транспортна капсула.
На мить її темний корпус закрив частину штучного неба, а потім зник за гірським хребтом, прямуючи до центральних шахт.
Ось це вже було справжнім.
Кхар-Саал не намагався приховувати свою природу від тих, хто хотів її бачити.
Просто більшість тут давно перестала дивитися.

Кроки за спиною він почув задовго до того, як посильний вийшов на кам'яну терасу.
Молодий Хралін зупинився за кілька кроків і мовчки опустив голову. Гребінь на його шиї був притиснутий, руки тримав відкритими.
Правильно.
Принаймні цього його вже навчили.
— Старший Тхаар Нер.
— Говори.
— Голова родини наказує прибути до Сімейного Гнізда.
Він не відводив погляду від долини.
— Причина?
— Велике полювання.
Цього можна було очікувати.
Він повільно допив відвар і поставив чашу на плоский камінь поруч.
Зрозуміло.
Рахн-Ур знову відкрили пащі.
А якщо відкрили вони, то Сетх-Нар напевно не втратили нагоди нагадати, скільки часу потрібно їхнім майстерням, щоб підготувати власні загони. Охр-Саал, як завжди, процитували закон. Кхар-Вей зробили вигляд, що їх не цікавить суперечка, поки вона не почне загрожувати кораблю.
П'ять родин.
Одна кров.
І кожна чекає, коли сусід спіткнеться.
— Передай голові, що я прибуду.
Посильний не рушив.
— Ще щось?
— Він наказав передати, що кожен втрачений кхар послаблює наше право першого сліду.
Він подивився на молодого Храліна довше, ніж було потрібно.
Той витримав погляд.
Добре.
— А тепер передай йому мою відповідь.
Посильний трохи випростався.
— Слухаю.
— Якщо ми почнемо полювання до завершення підготовки, кожен збережений кхар може коштувати нам десятків мисливців.
Молодий Хралін завмер.
— Передати саме так?
— Саме так.
— Голова може бути незадоволений.
— Я теж.
Посильний коротко схилив голову.
— Тиша чує.
— Іноді вона ще й думає. Спробуй.
Молодий Хралін на мить підняв очі, не зрозумівши, чи це образа, чи порада.
Потім розвернувся й пішов.
Тхаар Нер дочекався, поки кроки стихнуть, і ще раз подивився на долину.
Ранок залишався прекрасним.
Штучне світило піднімалося над горами. Туман повільно відступав від води. У полях уже рухалися перші машини, а на дальньому схилі стадо темних тварин виходило з нічного загону.
Десь за цим небом лежали броньові шари корабля.
Ще далі — порожнеча.
А за нею новий світ.
Світ, який Ар-Тхал уже визначили зоною свого полювання.
Він не любив поспіху.
Особливо після того, як поспіх одного разу вже залишив у Коморах Повернення надто багато порожніх ніш.
Підвівшись, він поправив перев'язь на плечі й рушив до стежки, що спускалася з тераси.
Якщо голова хоче пришвидшити Велике полювання, спочатку йому доведеться побачити, що саме він наказує пришвидшити.
А після цього вони поговорять про сім кхарів.

Стежка спускалася між темними деревами, поступово переходячи в широку дорогу. Тут уже було значно жвавіше. Повз нього тягнулися низькі вантажні платформи зі свіжозрізаними рослинами, рухалися працівники Зелених Гнізд, а трохи далі кілька молодих Хралінів переганяли до іншої долини стадо важких шестиногих тварин.
Ніхто не поспішав.
Кхар-Саал жив своїм звичним життям, майже не помічаючи світу, до якого кілька родин уже подумки протягнули кігті.
Біля одного з полів працювала ціла родина. Старі зрізали товсті стебла біля самої землі, молодші складали їх на платформу, двоє дітей збирали те, що падало. Один із них помітив мисливські знаки на його перев’язі й завмер, проводжаючи поглядом.
Напевно, уже чув про Велике полювання.
Скоро про нього говоритиме весь корабель.
Дорога пішла вгору, між скель. Камінь поступово змінився гладким темним матеріалом, дерева залишилися позаду, а замість неба над головою з’явилися ребра величезного тунелю. Тут запах землі ще тримався на шкірі, але до нього вже домішувалися метал, мастило й слабкий озон.
Через кілька сотень кроків він увійшов у Хребет.
Тут Кхар-Саал переставав удавати світ.
Транспортні лінії йшли в кілька рівнів. Вантажні капсули ковзали вздовж стін, десятки переходів вели до сусідніх секторів, а далеко внизу рухався безперервний потік контейнерів. Частина прямувала до Палуб Спуску.
Він затримався біля оглядового виступу.
Над одним із контейнерів світився знак Ар-Тхал.
Потім пройшов другий.
Третій.
Добре.
Принаймні накази виконували.
До зони збору мисливців Тхаар Нер дістався через два переходи. Тут уже не було ані дерев, ані води, ані спроб нагадати мешканцям про світ, який вони давно залишили. Простір займали склади, майстерні, тренувальні майданчики й довгі ряди спорядження.
Запах теж змінився.
Метал. Композити. Зброя. Консерванти. Медичні суміші. Сотні Хралінів.
Ось тут Велике полювання вже відчувалося.
Біля першого складу вантажили броню. Далі перевіряли сенсорні вузли для майбутнього гнізда. Ще далі молоді мисливці отримували зброю й спорядження, після чого переходили до окремої зони перевірки.
Він пройшов уздовж рядів повільно.
Не тому, що хотів затриматися.
Тому що поспіх уже починав залишати сліди.
Біля третього ряду один із контейнерів був закритий і позначений як готовий до спуску.
Він зупинився.
Поклав долоню на корпус.
— Відкрити.
Молодший розпорядник, який стояв поруч, трохи підняв гребінь.
— Він уже перевірений.
— Я не питав.
Кришка відсунулася.
Всередині лежали шість переносних сенсорних вузлів, два блоки живлення й комплект ретрансляторів.
Він узяв верхній сенсор.
Повернув.
На нижній частині корпусу залишився ледь помітний слід мастила.
Свіжий.
— Коли його ремонтували?
Розпорядник завмер.
— Учора.
— Після перевірки?
Мовчання тривало трохи довше, ніж мало.
Він підняв погляд.
— Я запитав.
— Після.
— Повторну перевірку провели?
— Не було необхідності.
Навколо стало тихіше.
Не повністю. Майстерні продовжували працювати, транспорт рухався, десь далеко вдарив метал. Але найближчі Храліни уже слухали.
— Інструкція каже інакше. Чому контейнер позначений готовим?
— Наказ пришвидшити збір надійшов ще до початку циклу. Ми відставали від графіка.
— І ти вирішив виправити графік знаком готовності?
Гребінь молодшого розпорядника притиснувся до шиї.
— Вузол справний.
— Ти цього не знаєш.
— Майстер сказав...
— Майстер ремонтував. Перевіряє інший.
Він поклав сенсор назад.
— Зняти позначку готовності. Перевірити весь контейнер повторно. Потім усе, що пройшло через цю зміну.
Розпорядник коротко схилив голову.
— Буде виконано.
— Ти — ні.
Той підняв очі.
— Я не зрозумів.
— У першій хвилі тебе не буде.
Гребінь на його шиї сіпнувся.
— Але я готувався до цього полювання шість циклів.
— Тоді мав достатньо часу навчитися.
— Я лише виконав наказ пришвидшити підготовку.
— Це не пояснює твоїх дій. Ти приховав те, що не встиг завершити підготовку.
Він підійшов ближче.
— Мисливець може помилитися. Може не побачити слід. Може неправильно оцінити здобич. За це він платить сам. А ти дозволив би іншим спуститися в чужий світ з обладнанням, яке не пройшло повторної перевірки.
Молодший розпорядник мовчав.
— Знімеш знаки першої хвилі. Підеш у технічну групу й перевіриш кожен вузол, який сьогодні звідси вийде.
— До завершення полювання?
— До мого дозволу.
Молодий Хралін опустив голову.
— Зрозумів.
— Добре. Значить, щось із цього ранку все-таки буде корисним.
Він рушив далі.
За спиною одразу почали відкривати контейнер за контейнером.
Саме так і працював поспіх.
За одну зекономлену тут мить десяток мисливців міг заплатити вже на чужій планеті.
Біля наступного сектора чекали командири перших груп.
Їх було більше сотні.
Досвідчені стояли спокійно. Молодші намагалися виглядати так само.
Він зупинився перед ними.
— Підготовку наказано прискорити.
Кілька гребенів ледь помітно піднялися.
— Це не означає, що хтось із вас почне пропускати перевірки, скорочувати маршрути чи закривати очі на помилки. Якщо голова родини хоче отримати кілька кхарів — ми дамо йому кілька кхарів.
Він перевів погляд з одного обличчя на інше.
— Але не ціною тих, хто повинен повернутися.
Ніхто не відповів.
І не мав.
— Продовжуйте збір. Через два кхари хочу бачити готовність першої хвилі. Реальну, а не написану на контейнерах.
Командири одночасно схилили голови.
Він пішов далі.
Попереду лежали Зали Тиші.
За ними — Комори Повернення.
А вже потім Сімейне Гніздо.
До розмови з головою Ар-Тхал залишалося ще достатньо дороги, щоб остаточно зіпсувати собі настрій.